Сьогодні. 7 липня у своєму Facebook мер Львова Андрій Садовий повідомив, що стали відомі результати архітектурного конкурсу на проект будівництва слідчого ізолятора в місті. Перемогли львівські архітектори Sulyk Architect. Віддтак Мінюст побудує нове СІЗО у Львові на вул. Збиральній.
Як пише Андрій Садовий: “громаді Львова важливо, щоб ця будівля виконувала не лише свої прямі функції, але й доповнювала архітектуру міста”. Також очільник міста повідомив, що подібних проектів в Україні ще не реалізовували, та продемонстрував фото майбутньої буцегарні.
Як повідомляє видання “Варіанти”, 19 березня 2021 року виконком ЛМР дозволив збудувати на вул. Збиральній новий слідчий ізолятор та провести архітектурний конкурс на кращий проект комплексу. Новий слідчий ізолятор зведуть на земельній ділянці, площею 8,3188 га, яка перебуває в комунальній власності.
Згідно із містобудівною документацією, максимальна висота будівель слідчого ізолятора становитиме 16 метрів – 3 поверхи, а максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки – 20%.
На території СІЗО збудують: 3-поверховий адміністративний будинок, чотири режимні корпуси для чоловіків на 720 місць та один корпус для жінок і неповнолітніх на 70 місць, лікарні на 150 місць, спортзалу, збірного та слідчого відділень, їдальню, тир, прогулянкові дворики, розплідник і вольєр для собак, навчальні класи для кінологів.
Однак чи відома Львів’янам історія будівлі слідчого ізолятора? Отже…
Австрійська в’язниця
У 1782 році за ініціативою австрійської влади, яка змінила в Галичині польську адміністрацію та проводили політику секуляризації, монастир, де на той час перебувало 30 черниць, ліквідували, а його будівлю у 1785 році перетворено на чоловічу в’язницю, яку назвали «Бригідки».
Наприкінці XVIII століття навколо костелу, який залишався діючим (надалі його обслуговували ченці-місіонери), виникла прямокутна забудова — добудували крило від вул. Городоцької та замкнули його зі сходу. Камери для в’язнів розташували в келіях, а сам заклад навіть не огородили парканом. У 1840 році «Бригідки» розбудували, після чого у ній могло одночасно перебувати 1080 в’язнів, у надзвичайних випадках — 1290. Більшість в’язнів сиділо в багатомісних камерах. У в’язниці було 8 одномісних камер — 4 «світлі» (з вікнами) та 4 «темні». В одномісних камерах відбували покарання за порушення внутрішнього тюремного розпорядку.
Наприкінці ХІХ століття у в’язниці перебувало в середньому 1500 ув’язнених, тобто всі камери були переповнені. За внутрішнє порушення для відбування покарання в одномісній камері потрібно було чекати на свою чергу. Через постійне перевантаження та неможливість територіально розширити тюрму, через те, що із західного та північного боків її обмежувала житлова забудова, а з південного та східного — вул. Городоцька та вул. Карна (нинішня вулиця Данилишина) в’язницю вирішили перенести на Цитадель. У колишньому монастирі мали облаштувати військові казарми.
У 1875 році тут перебувало 1468 в’язнів. Серед них майже 200 відбували покарання за вбивство. У 1902 році у в’язниці відбувся бунт в’язнів, які вимагали пом’якшення режиму утримання. Адміністрація пішла на поступки і дещо лібералізувала тюремний режим, тому в кримінальному світі в’язниця отримала іронічну назву «Америка».
Польська в’язниця
Під час перебування західноукраїнських земель під окупацією Польщі «Бригідки» була однією з найбільших в’язниць Галичини. У її внутрішньому подвір’ї виконувались смертні вироки, а на території в’язниці функціонували каплиця, шпиталь та школа.
Радянська тюрма
У вересні 1939 році Львів окупували радянські війська і радянська влада далі використовувала «Бригідки» під тюремне приміщення. Офіційно в’язниця отримала назву «Тюрма № 4». До цієї тюрми більшовики відносили також і в’язницю на вул. Яховича (нинішня вулиця Академіка Кучера), де за часів Польщі знаходився Комісаріат державної поліції міста Львова. У червні-липні 1941 року, на часі відступу Червоної Армії на початку війни з Німеччиною, у Бригідках, як і в інших в’язницях Львова відбувалися масові розстріли органами НКВС політичних в’язнів. На Янівському цвинтарі біля поля № 55 є братська могила «Три хрести» — невідомих жертв тюрми «Бригідки». Поруч у 1990 року встановлено стилізований під березу пам’ятний хрест жертвам терору НКВС, які загинули у червні 1941 року.
Нагадаємо, у Львові вперше оприлюднили списки осіб, причетних до масових розстрілів у західноукраїнських тюрьмах.
Винищення в’язнів НКВС
Під час німецької окупації, у 1941–1944 роках, будівля стояла пусткою. Її відремонтували з приходом «других совітів». У повоєнний час у «Бригідках» виконували смертні вироки. Для цього було пристосовано приміщення «посту № 1» (у частині приміщень від вул. Городоцької. Засуджених розстрілювали у підвалі пострілом у потилицю з малокаліберної гвинтівки. Розстріляних таємно ховали за містом. Наприкінці 1980-х років розстріли припинили, а вхід до «розстрільного підвалу» замурували.
Детальніше про масові розстріли влаштовані у Львівських тюрмах у 1941 році, читайте у матеріалі видання “Локальна історія”.
23 грудня 2017 року на фасаді було встановлено меморіальну дошку оунівцям Василю Біласу та Дмитру Данилишину.
Джерело інформації: Вікіпедія