Вже з 30 березня в кінотеатрах України вийде в прокат кримінальний бойовик “Джон Уік 4”. Чому варто переглянути цей фільм, читайте у нашому матеріалі.
Четверта частина «Джона Уіка» спростовує закони не лише фізики, а й голлівудських франшиз: тригодинний фільм вийшов оригінальним, незалежним, бадьорим, шаленим, а головне — нескінченно щедрим. Кожен його кадр — свідчення по-каскадерськи самовідданого кохання творців і до глядачів, і до кіно. І тому цей бойовик надихає і захоплює одночасно.
Кіллер Джон Уік (Кіану Рівз), який не відмовляється від чорного костюма навіть під час кінних стрибків у пустелі, продовжує бути ізгоєм у світі найманих убивць. Нічого нового в цьому немає: полювання на нього відбувалося і в попередніх трьох фільмах. І навіть свою надмету герой декларує тими самими словами, що й раніше: ось би від нього всі відстали. Але в той же час четвертій частині вдається неможливе — зняти перестрілки так, що тьмяніють абсолютно всі бойовики у світі, включаючи азіатські; перетворити лиходіїв і героїв з кілерського «Мортал Комбата» на живих людей, кожен з яких стоїть перед складним вибором і заслуговує на співчуття; а головне – не бути заручницею власного стилю.
Фільм вийшов і пізнаваним, і передбачуваним; і іронічним, і драматичним; і монументальним, і легким. Але писати про нього великий текст означає не передати головне: дивовижний ритм. Тому нехай рецензія складається з семи причин сходити на «Джона Уіка 4» у кіно, навіть якщо ви боїтеся довгих фільмів, комерційних франшиз та мюзиклів про Париж
1. “Джон Уік 4” – мюзикл з кулаками
Герой та лиходій призначають зустріч у Луврі біля картини «Свобода, яка веде народ» Ежена Делакруа, і це можливий ключик до розуміння фільму. “Джон Уік 4” – це “Знедолені”: помпезний мюзикл про боротьбу принципових одинаків з авторитарною владою, трагічна історія про “свободу чи смерть”. Тільки замість Х’ю Джекмана, що плаче, непроникний Кіану Рівз, пісні цього разу ставить діджей на кілерському радіо (і не обходиться без кавера на Paint It Black), а танцюють герої з катанами, пістолетами, автомобілями, собаками та Ейфелевою вежею.
Кожен новий танцювальний колектив виходить на сцену, як у телешоу: ось іспанські мачо в броньованих піджаках, ось сучасні ніндзя в чорних обладунках, ось борці сумо, а ось прості кілери-роботяги на кшталт «Вестсайдської історії». Перед батлами ватажки банд зачитують обов’язкові диси: «Я думав, ми брати». «Здавайся!» А потім починається неймовірний танець, в якому бездоганно все: рухи, танцюристи, костюми, локації, акомпанемент.”
2. “Джон Уік 4” – опера в кращому вигляді
Все, що сказано вище, можна скопіювати і вставити в рецензію на будь-який індійський бойовик, але «Джон Уік 4» за всієї своєї любові до якудза та самураїв черпає сили насамперед у європейській культурі. По суті це опера. Між музичними номерами герої вимовляють величні монологи — найчастіше про долю та обов’язок. Відразу два персонажі, намагаючись захистити своїх дочок від всевладного маркіза, беруть на себе роль Ріголетто. Друга половина фільму йде слідами рок-опери «Нотр-Дам-де-Парі». За п’ятами за героями пасе кульгава доля, а з нею — античний хор.
3. «Джон Уік 4» – тріумф професіоналізму
Режисер Чад Стахелскі — колишній каскадер і постановник екшен-сцен у чужих фільмах — розповідає, що продюсери пропонували зняти четверту та п’яту (але головне — обійтися без спойлерів) частини франшизи одночасно. Це дозволило б заощадити на виробництві — і підняти гонорари. Але і Стахелскі, і Рівз відмовилися, бо їм важливі паузи між зйомками як час для навчання, тренувань, рефлексії та роботи над помилками. І це стосується кожного у команді.
“Джон Уік 4” – оркестр віртуозів. Каскадерських трюків та операторської роботи, локейшен-менеджменту та комп’ютерної графіки, підбору музики та режисури монтажу. І це рідкісний, а то й єдиний бойовик, де по-справжньому виклалися сценаристи — Шей Хаттен, Майкл Фінч, Дерек Колстад.
4. «Джон Вік 4» – вбивця, який сміється
Спроби бойовиків і коміксів посміятися з себе найчастіше закінчуються погано. Але похмурий «Джон Вік 4» точно знає, коли треба посміхнутися. Довгий прохід Іена Макшейна вздовж картин у Луврі на кшталт заставки “Молодого тата” – насмішка авторів над власним бажанням впхнути в кадр все, скрізь і відразу. Над сліпотою сліпого героя сміється тільки він сам, і сміється витончено. Завдяки самоіронії похмурий бойовик раптом перетворюється на ремейк улюбленої з дитинства “Закусочної на колесах” – тільки з Кіану Рівзом замість Джекі Чана та Парижем замість Барселони.
5. «Джон Уік 4» – це гра
Люди, незнайомі з франшизою, насамперед запитують, чи не заснована вона на відеогрі. Відповідь — ні, але логіка гри справді робить «Джона Уіка» машиною часу, що відправляє глядача в дитинство. Кілери бігають один за одним цілим містом. Вони мають священне правило — не стріляти в готелях «Континенталь». Встигнути забігти в готель — це означає вигукнути: «Я в будиночку». Герої постійно міняються якимись жетонами, називають паролі, шукають один одного у натовпі. А майстри гри постійно підвищують ставки, причому сума, яку пропонують за голову Джона Уіка, завжди звучить по-ідіотськи. 20 мільйонів. 26 мільйонів. Та вони знущаються: до четвертої частини, де вибухають будинки в Нью-Йорку і влаштовують транспортний колапс біля Тріумфальної арки, рахунок має йти на мільярди.
6. “Джон Вік 4” – сімейна сага
І вона переконливіша за «Форсаж». Актор Донні Йєн — легенда «Іп Мана» — грає кілера, чию дочку вб’ють, якщо він не вб’є найкращого друга. Хіроюкі Санада з «Останнього самурая» зображує главу японського клану, для якого самурайський обов’язок важливіший за життя дочки. А Білл Скарсгард грає маркіза, якому явно хочеться довести щось своєму батькові-королю. На цьому тлі Джон Уік — найздоровіша людина, якій просто хочеться піти в ту саму землю, що й кохана дружина та віддана собака.
Свого часу праві та консерватори примудрилися розглянути у фільмі «300 спартанців» маніфест патріархальних цінностей та конвенційної мужності — мовляв, це фільм про те, як нормальні мужики дають останній бій усіляким фрикам. «Джон Уік 4» таких людей потішить ще більше. А решті нагадає історії про лицарське кохання. І кому, як не Кіану Рівзу, грати в них.
7. «Джон Уік 4» непередбачуваний до останньої секунди
Герої останнього «Джона Уіка» — не лише кілери, а й дуелянти. Але перед фінальним поєдинком коліна чомусь тремтять не в них, а в нас. Як це вийшло авторам — незрозуміло. Але вийшло.
Всім приємного перегляду!
Читайте також: Мандалорець 3 сезон: чи варто дивитися.