Сайт MyKiev.com дізнався з чого починалася історія київського річкового вокзалу, як письменник Олександр Купрін розвантажував тут кавуни і чому дам із собачками пускали лише на палубу.
Булки і пасажири
З появою Річкового вокзалу активізувалося київське пароплавство. Взагалі перший пароплав з’явився в Києві аж у 1823 році. А в 1858 році було створено «Товариство пароплавства Дніпром та його притоками». Через рік Дніпром курсувало 17 пароплавів, а через 25 років – 74. І вже тоді між водними перевізниками йшла серйозна боротьба за клієнтів.
Особливо помітною вона стала 1880 року, коли з’явилося Друге пароплавне товариство. Одним із його засновників став Давид Марголін. До цього він 20 років працював агентом Першої пароплавної спільноти.
Щоб переманити до себе більше клієнтів, Марголін вигадав шикарний на той час маркетинговий хід – на його пароплавах дарували кожному пасажирові по булці. Хоча ціна квитка у нього та конкурентів була однаковою — по 20 копійок, подарункова булка, безперечно, впливала на вибір покупця. У газетах на той час навіть зображали Марголіна на карикатурах, де він сидить на двох пароплавах і тримає в руках булки.
Цікавими були правила проїзду пасажирів на водному транспорті. Наприклад, «зайці» платили за подвійним тарифом, діти до 4-х років могли заходити на теплохід безкоштовно, а від 4-х до 10 років – за півціни.
А ось собаки, незалежно від їх розмірів, прирівнювалися до 32 кг багажу. Жінки з собачками не мали права заходити до кают, їх пускали тільки на палубу. Як багаж можна було перевозити подушку, матрац, пару запонок, сто сигар, відкриту пачку нюхального тютюну та «один картуз» тютюну для куріння. При цьому рукавичок чомусь можна було брати із собою аж 12 пар.
Як письменник Купрін розвантажував кавуни на річковому вокзалі
Коли 1894 року до Києва приїхав тоді ще невідомий письменник Олександр Купрін, він попросив візника відвезти його туди, де можна зняти найдешевше житло. Візник привіз Купріна до району київської гавані.
Як тільки Олександр Купрін потрапив сюди, він пішов до Дніпра і заробив півтора карбованці за розвантаження кавунів. Цих грошей йому вистачило на обід та вечерю. Наступного дня молодий письменник знову йшов розвантажувати кавуни, а згодом сідав писати свої твори.
Тут Купрін два роки жив у найдешевших кімнатах готелів «Дніпровська гавань» та «Сербія». Тут він написав свої знамениті книги “Київські типи” та “Мініатюри”, а також підібрав матеріал для своєї знаменитої “Ями”.
Продовження історії про річковий вокзал Києва читайте у розширеній версії статті. Ви дізнаєтесь, як змінився річковий вокзал у радянські роки, кого тут можна було зустріти у різні часи, а також безліч інших різномантіних та цікавих відомостей.