8 листопада 2023 р., після важкої хвороби обірвалося життя 25-річного семінариста Вищої духовної семінарії Святого Духа в Городку Михайла Артковського.
Про це повідомляє курія Кам’янець-Подільської дієцезії.
Похоронна Свята Меса відбулася, сьогодні, 10 листопада у парафіяльному храмі св. Михайла Архангела в м. Дунаївцях.
Про померлого семінариста згадує о. Олександр Халаїм — священник Кам’янець-Подільської дієцезії, духовний отець дієцезіяльної семінарії Святого Духа.
“Це був перший син цих батьків, син довгоочікуваний, вимолений. У семінарії він прагнув стати священником — але водночас прагнув бути святим священником. Це було видно з того, як сумлінно він виконував свої обов’язки, як старався реалізуватися на всіх площинах, щоби служити людям якнайкраще.
Його хвороба стала несподіванкою для всіх. Ніхто такого не очікував! Проявилось його захворювання під час Дня зосередження в молитві. А потім, коли Михайло вже зрозумів, що має пухлину в мозку, що це буде довга дорога — доведеться пережити не одну операцію, не одну хіміотерапію, — то поставився до цього з лагідністю і смиренням. Від нього можна було вчитися, як приймати страждання. Бо відомо, що такі хвороби це завжди страшно; а він завжди був усміхнений, і навіть для своїх батьків, які сильно переживали, був потіхою.
Він підходив до цього з глибокою вірою та цілковитою довірою до Господа, і все приймав. Фактично ніколи не скаржився, часто усміхався. Ніхто, мабуть, не знає до кінця, за кого він жертвував свої страждання, свій біль… Але було до кінця видно, що в своєму серці він сильно прагнув бути священником, прагнув священницького служіння. Однак Господь вибрав для нього іншу дорогу. І зараз, я думаю, наша семінарія отримала нового покровителя. І його однокурсники, які стали священниками, також мають свого покровителя.
Сподіваюся, що через нього ми будемо випрошувати нові покликання, а він буде заступатися за нас, за нашу дієцезію, випрошувати для нас, щоб і ми також були святими, щоб насправді виконували наше служіння — не якось «автоматично», але в цілковитій пожертві…”
Михайло Артковський, 25-річний семінарист IV курсу, прожив коротке життя, не набагато довше за юного Карло Акутіса, який теж помер від онкологічної хвороби, з усмішкою і в повній довірі до Бога. Маємо тепер «українського Акутіса».
Раніше ми писали: “Тепер йому на завжди 21…”: на фронті загинув молодий Герой, який отримав нагороду від Залужного