У Львові відійшов у вічність захисник України, доброволець Віктор Харів, який провів 113 днів в оточенні під Мирноградом, тримаючи оборону разом із побратимами.
Серце 53-річного бійця Національної гвардії зупинилося 30 березня 2026 року після тривалого лікування та важких наслідків пережитого на фронті.
Віктор Харів повернувся з Франції у 2022 році, щоби добровільно стати на захист Батьківщини. Його історія — приклад неймовірної сили духу та відданості.
Взимку 2026 року він разом із двома військовими понад три місяці утримував позиції на Донеччині, перебуваючи в повному оточенні ворога. Навіть отримавши поранення і будучи виснаженим, Віктор як старший за званням відмовився залишити важкопораненого побратима.
Протягом трьох тижнів вони пробиралися до своїх, несучи товариша на руках. Завдяки цій самопожертві 27-річний боєць вижив, однак організм самого Віктора не витримав випробувань, які випали на його долю.
“Болить. Болить усім нам. До небесної обителі відійшов Віктор Харів — чоловік нашої колеги Zoriana Khariv. Людина чину. Справжній. Надійний. Вірний. Чесний.
У перші дні війни він повернувся з-за кордону, щоб стати на наш захист. Воїн, який чотири роки провів на передовій, 113 днів перебував в оточенні — у бліндажі, фактично без їжі й води. Разом із двома побратимами вони тримали позицію 113 днів. Усі троє були поранені, один — важко.
Коли надійшов наказ виходити й залишити важкопораненого, вони не змогли цього зробити. Двоє поранених три тижні несли третього, 27-річного побратима. Донесли. Уже в Дніпрі мама врятованого хлопця цілувала руки Вікторові за життя її сина.
Після лікарні у Дніпрі Віктор повернувся на лікування до Львова. Але після пережитого пекла його міцний організм не витримав — душа відлетіла у вічність.
Сиротами залишилися діти — Северин і Ярина, дружина Зоряна. Їхня чаша болю – бездонна. У ці важкі чотири роки ми намагалися бодай трохи розділити тривогу й переживання родини.
Складаю щирі співчуття Зоряні, дітям, матерям, побратимам від себе і від моїх дітей. Вічная памʼять. Спи спокійно, Герою, у райських Божих Садах після пекла, яке ти пройшов на полях війни. Схиляю голову перед Твоєю жертвою” – згадує про загиблого Героя Iryna Kluchkovska на своїй сторінці у Facebook.
Читайте також: Серіал “Медісон” (2026): чи буде 2 сезон?