Помер воїн УПА, Петро Мартинюк. Вічна слава герою! Похорон завтра, 6 червня, об 11 год у м. Володимир-Волинський. Був важко поранений в 1943 році у бою з окупантами. Відсидів 15 років в норильських таборах.
Про це повідомляє на своєму профілі у ФБ: Леся Бондарук, інформує Це моя Україна.
Закінчив чотирикласну школу, відвідував польську 7-класну в Локачах. 1940 року вступив до Львівського технікуму — на факультет автотракторної механіки.
1942 року — шофер «повстанського кооперативу», працював з поляком Микулічем. Згодом йому довірили відділ пропаганди в районі — займався до 1943 року, перевозили заборонену агітаційну ОУНівську літературу.
1943 року вступає до лав Української повстанської армії.
22 червня 1943 — бій в Мочалках — зі сторони Луцька наближався німецький гарнізон із завданням спалити кілька сіл навкруж Мочалок: крім старшинського вишколу, тут розташовувалася сотня Чайковського. В сусідньому селі — Вовчак — була збудована інфраструктура для підтримки армії УПА. До бою стали 43 повстанці. Зустріли німців в полі, мали кулемет «Максим», два німецькі МГ-42, 6 кулеметів Дегтярьова та 2 кулемети Токарєва. Бій тривав дві години, Мартинюк поранений в ногу, з 43-х вояків загинуло повстанців, 9 були важко поранені.
Після цього бою не був здатний воювати. 3 місяці ходив на двох милицях, лікувався по хатах або в землянках.
По одужанню працює у референтурі — пошук та мобілізація кадрів для Української повстанської армії.
Совєцький полон:
На Новий 1945 рік заарештований радянськими органами, відвезли в управління контррозвідки до Харкова.
Допити з катуваннями тривали три місяці. Етапований в Норильськ, там відбув 10 років. По закінченні терміну додали ще 5. Брав участь в Норильському повстанні.
Після відсидки 15 років повернувся в Володимир-Волинський. Його двоюрідний брат правдами й неправдами зумів прописати.
Працював на новозбудованому цукровому заводі слюсарем, а потім завідувачем механічної майстерні на заводі. Згодом — старший майстер із ремонту обладнання у механічному відділі.