У місті Судак померла дворічна дівчинка. Рідні впевені, що лікарі не надали їхній донці необхідну допомогу. Дитині поставили діагноз «ГРВІ, ацетонемічний стан». Дівчинка померла буквально за день. Судмедексперти вже назвали попередню причину смерті, а матері розповіли, що у дитини вже не було лівої легені. Порушена кримінальна справа за статтею «неналежне виконання професійних обов’язків».
Шосте листопада мати дівчинки пам’ятає похвилинно. За день до цього возила дворічну доньку Аміну до педіатра в своєму селі Дачне. У дитини була невелика температура, трохи запалене горло. Дівчинка скаржилася на часті позиви до вбиральні. Вдома почали давати прописаний антибіотик, на ранок поїхали з аналізами до Судацької лікарні. Вдень Ельзара отримала результати аналізів, відправила усім знайомим медичиним працівникам.
Ввечері Аміну почало нудити і родина поїхала в приймальне відділення Судацької лікарні. Оглядав дитину черговий лікар.
«Педіатра вони не викликали, в шпиталізації вони відмовили нам. Мені сказали, що лікарня зачинена, відділення зачинене. Зробили протиблювотний укол: церукпал з ношпою. Я кажу: «А якщо їй буде ставати гірше?». «Відділення зачинене, їй гірше не буде, йдіть додому, відпоюйте», – говорить мама дівчинки Ельзара Османова.
Мати дівчинки розповідає, що доньці навіть не виміряли рівень кисню в крові. Вона просила лікаря звернути увагу на дивне дихання дитини.
«Кажу: «У мене таке враження, що в неї щось стоїть». Він послухав її, подивився горло. Навіть це їх не зачепило, що давайте зробимо рентген. Сатурацію не поміряли, тиск не поміряли», – додає мама дівчинки.
Зі слів матері, тільки-но повернулися додому, як Аміні стало гірше. Почалося ще сильніше блювання, родина одразу поїхала назад, до лікарні.
«Відкрилось блювання, ось ці оченята… Я так перелякалась. Фельдшер каже: «Ну, ось, вона назад повернулась. А куди мені йти?! Куди мені звертатися?!», – обурюється Ельзара реакцією лікаря.
В другий приїзд Аміну оглянув ще й хірург. Тільки після цього викликали педіатра. На нього чекали більше сорока хвилин, потім довго заповнювали папери. Крапельницю Аміні ніхто поставити не зміг – не зуміли знайти вену. Врешті їх відвели у відділення педіатрії.
«Вона просила то пити, то додому, то до тата. І в якийсь момент я встала, я її хотіла зігріти, оскільки в неї вже ручки та ніжки такі холодні-холодні були. Я подивилася в її очі, в неї світло-сірі оченята, вони в неї різко стали коричневого кольору. Я стала кричати: «Допоможіть, допоможіть, їй погано!». Медсестра каже: «Побігли донизу, в реанімацію», – зі сльозами розповідає Ельзара про ті трагічні хвилини.