Слід наголосити, що боротьба Ірану та Саудівської Аравії за вплив на Близькому Сході, крім геополітичного та релігійного підґрунтя, має і національне забарвлення. Іран є країною персів, стародавнього народу, що має унікальну культуру та славетне історичне минуле. Саудівська Аравія претендує на роль виразника інтересів усіх арабів Аравійського півострова, до того ж є хранителькою мусульманських святинь. В Ірані та Саудівській Аравії нині відзначається зростання перського та арабського націоналізму
Підтвердженням рішучого зовнішньополітичного курсу Саудівської Аравії є створення під її егідою коаліції, яка втрутилася у громадянську війну в Ємені. Міжнародні аналітики вважають, що за цими діями стоїть тодішній міністр оборони, а теперішній наслідний принц Короля Салмана Мухамед бін Салман. Мухамед належить до амбітних політиків в Ер-Ріяді, які прагнуть зміцнити власний авторитет у країні та за її межами. «Маленька переможна війна» в Ємені є для цього хорошим інструментом. Війна в Ємені для Саудівської Аравії має важливе стратегічне значення. Більше третини населення Ємену – шиїти, які прагнуть зміцнити свій політичний вплив у Сані за підтримки Ірану. Для самої Саудівської Аравії проблема меншості шиїтів є злободенною. Виступи шиїтів становлять небезпеку для правлячої династії в Ер-Ріяді. Невипадково, що влада жорстко придушує будь-які прояви опозиційних дій шиїтів усередині Саудівської Аравії. Про це говорить страта на початку 2016 р. 47 осіб, включаючи відомого богослова шиїта Німр ан-Німра, що користувався великою популярністю в країні. Дії Ер-Ріяда засудили Іран, Ірак, рухи шиїтів Лівану, Бахрейну, Ємену, підтримали – держави Аравійського півострова, Судан, Джибуті і, найголовніше, Єгипет.
Перемога шиїтів у Ємені може мати непередбачувані наслідки для самої Саудівської Аравії. Ємен межує із Саудівською Аравією, що створює передумови для підтримки шиїтами Ємену та Іраном шиїтів аравійського Королівства. Крім того, Ємен стає сферою зіткнення інтересів Ірану та Саудівської Аравії. Ер-Ріяд не може допустити зміцнення позицій Тегерана в Ємені, оскільки це стане основою для створення регіонального «півмісяця шиїта», що викликає страх серед перських монархів. Нестабільність у Ємені несе для Саудівської Аравії великі економічні ризики, оскільки Ємен контролює значний потік експорту нафти з Аравійського півострова через Червоне море до Європи. У 2020 р. відбулася атака іранських проксі на Аравійському півострові на рафінерії корпорації «Saudi Aramco» на Сході країни за допомогою дронів, що могло призвести до війни між Ісламською Республікою Іран та Саудівським Королівством. В свою чергу, Саудівська Аравія здійснила цілий ряд повітряних атак на позиції підтримуваних Іраном хуситів у Ємені.
Розстановку сил на Близькому Сході протягом багатьох років визначатиме наростаючий конфлікт між Саудівською Аравією та Іраном. Обидві держави прагнуть виступити у ролі регіонального лідера. Спочатку здавалося, що позиції Ер-Ріяда були кращими. Однак останніми роками ситуація починає набувати для Саудівської Аравії несприятливого характеру. Іран оговтався від наслідків ірано-іракської війни, і, найголовніше, Тегеран вийшов із тотальної системи міжнародних санкцій. Зовнішньополітичні негаразди на Близькому Сході пішли Ірану на користь. Військова операція США проти С. Хусейна фактично призвела до розпаду Іраку, традиційного супротивника Тегерана у другій половині ХХ століття. Над Південним та частково Центральним Іраком контроль встановили шиїти – союзники Ірану. Парламент, уряд, частково армія Іраку знаходяться під контролем шиїтів, або під їх пильною увагою. Іран явно досяг великого успіху на іракському напрямку. Спроби Саудівської Аравії нейтралізувати зростання впливу Ірану в Іраку не дали результатів. Іран домінує у Лівані. Провідником іранського впливу країни є угруповання «Хезболла». Саудівська Аравія робила ставку на ліванського мільярдера, який народився в Саудівській Аравії, прем’єр-міністра С. Харірі, який перебував при владі в 2009–2011 рр., але послабити позиції Ірану в Лівані Ер-Ріяду не вдалося. З початку 2016 р. Саудівська Аравія припинила фінансування ліванської армії та заявила про можливе скорочення економічної допомоги країні, що призвело до подальшого падіння авторитету Саудівської Аравії у Бейруті. У Ємені союзники Ірану – хусити досягли значних успіхів.
Країною, де Саудівська Аравія досягла позитивних результатів за значних репутаційних втрат, став Бахрейн. 14 лютого 2011 р. у цій невеликій державі в зоні Перської затоки під впливом «арабської весни» почалися демонстрації протесту більшості шиїтів, що вимагало демократизації суспільства. У березні цього року для придушення заворушень та підтримки стабільності до Бахрейну увійшли саудівські війська та поліцейські частини ОАЕ. Ер-Ріяд підозрював, що за подіями у Бахрейні стояв Іран. Ер-Ріяд відносить Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман до своїх стратегічних союзників, тому Саудівська Аравія будь-якими способами домагатися збереження в цих державах лояльних їй політичних режимів.
У сирійському конфлікті Тегеран та Ер-Ріяд опинилися по різні боки барикад. Тегеран підтримує уряд Б. Асада, а Ер-Ріяд – опозицію. «Битва за Сирію» для обох держав має велике значення, переможець значно збільшить власне домінування на Близькому Сході. Саудівська Аравія у разі успіху опозиції витіснить Іран із Сирії та послабить його позиції в Лівані. Це буде компенсацією за поразку в Іраку та затягування бойових дій у Ємені. Дуже примітно, що Іран та Саудівська Аравія звинувачують один одного у створенні ІДІЛ.
Саудівська Аравія займає агресивнішу позицію як у регіональній політиці, так і на міжнародному ринку нафти. Певна тимчасова співпраця з Іраном була природним розвитком у регіональному середовищі стратегічного позиціонування з огляду на важливість Ірану як виробника нафти та його стратегічну вагу (велике населення, значна економіка та значна армія).
Таким чином, на початку ХХІ ст. Саудівська Аравія потрапила до дуже складної ситуації. Зміна розстановки сил на Близькому Сході, ускладнення взаємин із США та внутрішньополітичні протиріччя вимагали від Королівства вироблення нової зовнішньополітичної стратегії, в центрі якої виявилося протистояння з Іраном. Саудівська Аравія готова будь-якими способами не допустити зростання гегемонії Ірану у регіоні, але ні Ер-Ріяд, ні Тегеран не доведуть справ до відкритого збройного конфлікту. Саудівська Аравія намагається закріпити свій вплив на провідні держави на Близькому Сході, використовуючи економічні ресурси. Окрім зміцнення власних позицій у регіоні вона прагне не допустити створення «шиїтського поясу» під егідою Ірану. Відносини зі США, безперечно, багато в чому визначатимуть політику Саудівської Аравії на Близькому Сході. Незважаючи на охолодження контактів між Вашингтоном та Ер-Ріядом, США потребують Саудівської Аравії у питаннях збереження свого домінування в зоні Перської затоки, а Королівство Саудитів зацікавлене у військово-технічній співпраці зі США та присутності американських військ у регіоні.
Автор: політолог Мар’ян Лопата.