Надзвичайно велике значення енергетичний вимір зовнішньої політики держав Перської затоки, особливо Саудівської Аравії, яка впливає на політику своїх сусідів, що опосередковано може вплинути на санкційну політику щодо держави-агресора Росії. Як вже згадувалося, Саудівська Аравія також є найбільшим експортером сирої нафти світовим споживачам. У той час як одні тільки ці фактори визначають Королівство як основного гравця на світовому ринку нафти, Саудівська Аравія має потенційну здатність безпосередньо впливати на світові ціни на нафту, використовуючи резервні виробничі потужності – 1,5 млн. бар/д. або 72% світових резервних потужностей. Це дозволяє Королівству регулювати видобуток нафти у рамках політики Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) чи під впливом світових політичних умов.
Для більш ефективної політики проведення санкцій проти агресора, є зниження ціни на нафту ОПЕК+, та особливо Королівством Саудівської Аравії, для якої Росія природно є конкурентом на ринку вуглеводнів, та країною, яка особливо поглиблено співпрацює у військовій сфері з політичним, та релігійним ворогом Королівства у регіоні Перської затоки – ще одною терористичною державою, а саме з Ісламською Республікою Іран.
Але Саудівська Аравія не поспішає обвалювати ціни на нафту на світовому ринку, що могло б ускладнити і так важку політичну та економічну ізоляцію Кремля.
У жовтні 2022 р. ОПЕК+ з домінуванням позиції Саудівської Аравії приймає рішення для підвищення цін на сиру нафту знизити добове видобування. Це пов’язано з тим, що світовий попит сильно коливається, оскільки економіка Китаю припиняється внаслідок численних блокувань для боротьби з пандемією COVID-19. Китай є найбільшим у світі імпортером нафти, тому ринок звернув особливу увагу, коли дані показали, що у серпні цього року він скоротив свої закупівлі на два мільйони барелів на день. Попит на російську нафту також знизився з боку країн Європейського Союзу, які бойкотують її на помсту за вторгнення Путіна в Україну. З боку пропозиції також є хаос. У серпні 2022 р. ОПЕК+ втратила у видобуванні 3,6 млн. барелів сирої нафти на день, не дотягнувши до загальної мети видобутку.
У розпал цього ринкового хаосу було ухвалено рішення ОПЕК+ про подальше скорочення видобутку на два мільйони барелів на день. Чи це було політичним чи економічним рішенням? Безперечно, це були дуже погані новини для президента Дж. Байдена і дуже хороші новини для президента терористичної Росії Путіна. Це точно допоможе Росії фінансувати її дорогу війну в Україні, підтримуючи високі ціни, і могло б підірвати шанси Демократичної партії Байдена на виборах до Конгресу на початку листопада, оскільки рекордно високі ціни на бензин ще більше зростуть. Хоча демократи змогли втримати владу над Конгресом, вплив світових цін на енергоресурси залишається важливим у американській політиці.
Нинішня криза змусила західних лідерів просити у наслідного принца Мухаммеда бін Салмана, який де-факто очолює Королівство більше саудівської нафти.
У політичному плані великим переможцем став наслідний принц Мухаммед бін Салмана, який використав поточну нафтову кризу, щоб вирватися зі своєї дипломатичної ізоляції, яка виникла внаслідок того, що він санкціонував вбивство відомого саудівського журналіста Джамаля Хашоггі у консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі, Туреччина, у 2018 р. Нинішня криза та російська війна змусила західних лідерів, особливо Президента США Дж Байдена просити Мухаммеда бін Салмана збільшити кількість саудівської нафти.
Політичний вплив рішення ОПЕК+ був значним, оскільки станом на жовтень 2022 р. це дозволило країні-агресору Росії применшити значення західних санкцій, в тому числі проти нафтогазового сектору терористичної держави завдяки досить високим цінам на енергоресурси, що дозволяло країні-агресору продавати нафту іншим країнам зі знижкою, без якої країни-імпортери відмовилися б від закупівлі кривавої нафти.
Білий дім виступив із заявою від імені Дж. Байдена, в якій засудив «недалекоглядне рішення» Мухамеда бін Салмана у світлі вторгнення Росії в Україну та пообіцяв знайти способи послабити контроль ОПЕК над цінами на енергоносії. З того часу Дж. Байден пообіцяв провести всеосяжний перегляд американо-саудівських відносин та наслідків скорочення видобування нафти ОПЕК+, продиктованого Саудівською Аравією. Він також закликав американські енергетичні компанії відмовитися від частини свого прибутку, щоб знизити ціни на бензин, і заявив, що у листопаді адміністрація виділить ще 10 мільйонів барелів зі Стратегічного нафтового резерву США для зниження світових цін. Тим не менше вже наприкінці листопада 2022 р., Саудівська Аравія все ж таки погодилася збільшити видобування нафти, що призвело до зниження загальносвітових цін на чорне золото, а ціна російська марки Urals опустилася нижче 54 дол. за барель, що є фактично нижче за ціну, яку погодилися встановити ЄС та США щодо російської нафти у 60 дол. за барель.
Таким чином, Саудівська Аравія вдало використовує теперішню російсько-українську війну для збільшення своєї політичної та економічної ролі у світі. Звичайно дана політика продиктована прагматичними цілями керівництва Королівства на чолі з Мухамедом бін Салманом, роль якого як успішного політичного лідера підвищується, оскільки США з допомогою інших західних країн не можуть самостійно обмежити значення російських вуглеводнів на світовому ринку, що не дозволило б російському терористичному режиму фінансувати війну проти України та інвестувати гроші в нові озброєння, без яких терористична держава не має жодних шансів перемогти.
З іншого боку, державна нафтова компанія Saudi Aramco встановила рекорд із прибутку в першій половині 2022 р., досягнувши 82 мільярдів доларів. (Для порівняння, Exxon-Mobil, найбільша нафтова компанія США, за той же період заробила 23,3 мільярда доларів.), що підтверджує тезу, що політичні кризи та війни можуть сприяти економікам та режимам у країнах Перської затоки через свою значимість як надійних постачальників енергії.
Автор статті: політолог Мар’ян Лопата.
Читайте також: Теперішня роль Саудівської Аравії у контексті глобального протистояння світових держав.