Для подальшої підтримки України у боротьбі з російською загрозою та китайським домінуванням надзвичайно важливими є добрі стосунки між всіма провідними демократичними країнами світу, та їхня єдність у намаганні допомогти Україні у гуманітарній, фінансовій, міжнародній, та, що особливо важливо, у мілітарній сфері. Попри відвідини України главою уряду Японії Ф. Кішідою, у останньої лишаються невирішені територіальні суперечки з іншою демократичною країною, яка вже почала допомагати Україні – Республікою Корея (Південною Кореєю), між якими існує незначний, але територіальний спір щодо островів Токто/Такесіма.
Скелі Ліанкур, звані Токто «відокремлений острів») корейською мовою і Такесіма («бамбуковий острів») японською мовою, являють собою групу острівців в Японському морі, право власності на які оспорюється між Південною Кореєю та Японією. Навколо острівців є цінні рибні угіддя та потенційно великі запаси клатрату метану.
Територіальний суперечка є основним джерелом міждержавної напруги між Японією та Республікою Корея. Оскільки уряд Південної Кореї частково ґрунтує свою легітимність на уявленні про те, що він захищає Південну Корею від Північної Кореї на півночі та від Японії на півдні, з цього питання розпалюється націоналізм. Корейські туристи відвідують віддалений негостинний острів, щоб продемонструвати національну солідарність. У Японії на картах острова відзначено як територію Японії.
Сан-Франциський мирний договір від 1951 р. не включав формулювань щодо островів Токто/Такесіма. Японія трактує це як відсутність документального підтвердження власності островів Республіці Корея. Проте після припинення японської колонізації Корейського півострова, територія островів була заселена корейцями. На даний момент на Токто/Такесіма також проживає невелика кількість громадян Республіки Корея. На формування цієї суперечки вплинули США. За твердженням експерта Д.В. Стрельцова, на момент закінчення війни на Тихому океані США не надавали Кореї великого значення і формували план створення на Корейському півострові режиму підмандатної території з подальшим формуванням тут незалежної держави. Японія на той момент була державою-агресором, і не йшлося про територіальні пом’якшення для неї.
Директива штабу союзних військ №667 визначала острови Токто/Такесіма як корейську територію. Перші проекти мирного договору з Японією, які розробляв Державний департамент США, включали спірні острови до списку територій, від яких Японія відмовлялася разом із континентальною частиною Кореї. Японські дослідники дотримується точки зору, за якою автори перших проектів мирного договору дотримувалися ідеї співробітництва союзних держав згідно з ялтинською концепцією. У цей час відносини навіть з Радянським Союзом ускладнилися, а розробка проекту мирного договору було припинено. На момент її відновлення в 1949 р.у регіоні відбулися серйозні зміни.
У той час США розглядали Японію як об’єкт подальшого перетворення на ядро лінії стратегічної оборони проти соціалістичного табору. На той час майбутнє Кореї було невизначеним. Вашингтон побоювався поширення комуністичних ідей весь півострів.
Наступний проект мирного договору було підготовлено у грудні 1949 р. У ньому повідомлялося про те, що острови Токто/Такесіма є японськими. Остаточний варіант тексту мирного договору з Японією не містив у собі згадку про найменування спірних островів. Це стало причиною, через яку виникла двозначність у територіальному врегулюванні. По суті, це створило підставу для суперечки між Японією та Республікою Корея. Щодо островів Токто/Такесіма закордонні експерти писали, що після підписання договору Корея продовжувала заявляти про свій суверенітет на острови. У 1954 р. корейською стороною на острові було збудовано маяк. Японія регулярно виражала протести, однак у 1965 р. підписала Базовий договір про відносини між Японією та Кореєю, також іменований Договором про нормалізацію відносин. До спірних островів цей договір не має відношення. Дії Токіо можна розцінювати як згоду на суверенітет Кореї над островами, особливо якщо протиставити цьому жорстку позицію Японії та відмова нормалізувати відносини з Росією шляхом укладання мирного договору до вирішення питання Південних Курильських островів/Північних територій. Сьогодні США є союзниками і Японії та Республіки Корея. Це не дозволяє США прийняти чиюсь сторону в цій суперечці. Договір про оборону з Японією виглядає як основа підтримки Японії, проте Республіка Корея продовжує залишатися важливим союзником. Крім того, на її території знаходиться військово-морська база США CFA Chinhae.
На даний момент Японія прагне зміцнення відносин з Республікою Корея. На це вказує згода уряду Японії вибачитися перед президентом Республіки Корея за протиправні дії, вчинені під час Другої світової війни. Причинами може бути таке:
1) Спір навколо Токто/Такесіма не відрізняється високою напруженістю і має значний потенціал для вирішення. Стабілізувавши відносини, Сеулу та Токіо набагато простіше врегулювати суперечку за острови;
2) Участь у двох напружених територіальних суперечках мало б істотний негативний вплив на Японію, що могло б позначитися на зовнішньополітичних зв’язках, так і внутрішній ситуації;
США зі свого боку також не зацікавлені у загостренні суперечки між Японією та Республікою Корея. У разі його ескалації Вашингтон буде змушений стати на одну сторону, що неминуче викличе негативну реакцію іншої сторони, оскільки і Японія, і Республіка Корея є союзниками США в регіоні.
У 2005 р. члени японської префектури Сімане (префектура, якій належать острови, згідно з заявою Японії) оголосили «День Такесіма», щоб наголосити на своїх територіальних претензіях на острови. Японія знову запропонувала передати суперечку до Міжнародного суду у серпні 2012 р., що також було офіційно відхилено Південною Кореєю 30 серпня 2012 р.
Незважаючи на прагнення Японії поліпшити відносини з Республікою Корея та слабкість самої територіальної суперечки, виходу з ситуації наразі не існує. 1 березня 2014 р. Пак Кін Хе, президент Республіки Корея, виступила з промовою з нагоди 95-ї річниці Першотравневого руху за незалежність Кореї від японського колоніального ярма. Вона закликала Японію докласти зусиль до співпраці, миру та загального процвітання. На її думку, заперечення історії рівносильне тому, щоб поставити себе в ще незручніше становище. Вона додала, що Японія зобов’язана вибачитись і загладити свою провину перед жертвами сексуального рабства в японській армії в період Другої світової війни [11, c. 89].
США дистанціюються від питання островів, передаючи Японії та Республіці Корея право вирішувати його самостійно. Підтримка однієї держави чекає обурення на адресу США з боку іншого учасника спору. Це негативно позначиться на відносинах США з одним із союзників у регіоні, аж до втрати очок авторитету у регіоні. Також це може вплинути на військову присутність США в країнах регіону.
Невирішене територіальне питання, історичні образи, небажання Японії вибачитися перед керівництвом Республіки Корея – комплекс проблем підтримує напруженість у відносинах держав. Загалом, суперечка за острови Токто/Такесіма не має серйозного негативного впливу на двосторонні відносини. У сфері економіки відносини продовжують залишатися тісними та конкурентними. У цій суперечці Японія не покладається на підтримку США, але в цілому мало її потребує. Причина в низькому градусі напруженості та малої ймовірності переростання суперечки у конфлікт. В економічній сфері Токіо та Сеул продовжують залишатися партнерами, однак це не применшує складності політичної сторони відносин держав.
Незважаючи на низький вибухонебезпечний потенціал суперечки, шанси на те, що Сеул піде на поступки у суперечці з Токіо, малі. На шляху до вирішення питання стоїть проблема японської позиції щодо агресії щодо Кореї. Сеул відмовляється домовлятися з колишнім агресором, який наполягає на тому, що вибачення вже були достатні.
Фактор США у суперечці несе подвійне навантаження: участь у створенні ґрунту, на якому суперечка зійшла; та позиція нейтралітету, яку Вашингтон прагне підтримати, щоб зберегти союзницькі відносини з обома сторонами.
Республіка Корея продовжує залишатися для Японії важливим економічним партнером, і політична площина відносин Токіо і Сеула на даному етапі не настільки обтяжена проблемами і непримиренними суперечками, щоб серйозно впливати на економічну сферу. Висока ймовірність, що дипломатичний підхід Японії до вирішення складних моментів у відносинах з Республікою Корея, виступить тим кроком, який надалі зможе сприяти пошуку сторонами взаємовигідного вирішення територіальної суперечки без застосування сили та загроз.
Аналітичний автор: політолог Мар’ян Лопата.