Дискутуючи щодо питання протистояння терористичного Ірану та Королівства Саудівської Аравії, та вплив цього протистояння серед країн регіону Перської затоки у теперішній повномасштабній російсько-українській війні, яка триває від кінця лютого 2022 р. Насамперед варто відзначити, що серед країн Перської затоки немає такої гостроти засудження вторгнення Росії в Україну, як це є наприклад серед країн «Англосаксонського» світу чи сусідів України з числа країн Центрально-Східної Європи.
Аналіз ставлення до російського вторгнення варто розпочати з розгляду позиції Ісламської Республіки Іран, яка протягом останніх десятиліть підтримується Росією на рівні ООН та на рівні уникнення санкцій США, а також яка надає значною мірою мілітарну та політичну підтримку терористичним діям Росії проти України. Варто відзначити, що Іран відправляє своїх військових спеціалістів, в тому числі на окуповану територію України для навчання російських терористів користуватися різними модифікаціями безпілотників-камікадзе Шахед. Вертаючись до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, варто підкреслити, що міністр закордонних справ Ірану пояснив війну проти України провокацією НАТО, тому вони не бачать вирішення конфлікту у війні. Вони вважали, що встановлення режиму припинення вогню та зосередження уваги на «політичному та демократичному рішенні» є необхідністю.
Президент Ірану Е. Раїсі зателефонував В. Путіну і підтримав гарантії припинення розширення НАТО. Міністр закордонних справ Ірану Х. Амірабдоллахян написав у Твіттері: «Українська криза корениться у провокаціях НАТО. Ми не віримо, що війна є вирішенням суперечок. Необхідно встановити припинення вогню та знайти політичне та демократичне рішення». Секретар Вищої ради з прав людини в Ірані М. Ларіджані заявив на іранському телебаченні, що Ісламська Республіка Іран не підтримала військову операцію проти України, але водночас Тегеран «не заплющує очі на змови, які виношують США та їхні союзники». Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї сказав, що «в Україні ми за припинення війни», і що українська криза показала, що Заходу не можна довіряти, його підтримка «адміністрацій та політиків, які встановлені ними», що є «міражем».
Він також дав зрозуміти, що український уряд не має повної підтримки народу. Він заявив, що у вторгненні Росії в Україну винна політика США, і звинуватив Вашингтон у втручанні у «внутрішні справи країни, організацію демонстрацій проти уряду, створення оксамитових революцій, створенні кольорових державних переворотів». Іран при всіх голосуваннях на Генеральній Асамблеї ООН утримувався від голосування з засудження Росії, на відміну від Саудівської Аравії, яка хоч і голосувала за засудження агресії проти України, в інших вимірах не надавала цій війні великого значення.
Раніше ми писали: Вплив Китаю на примирення Саудівської Аравії та Ірану у 2023 р.: передумови та можливі наслідки
Досить стримано на початок війни відреагувала монархія Катару, яка хоч і перебувала деякий час в дипломатичному конфлікті з Саудівською Аравією, але намагається грати роль посередника між Іраном та Королівством. Керівник країни А. Тані закликав усі сторони «російсько-української кризи» виявляти стриманість та вирішити суперечку шляхом конструктивного діалогу та дипломатичними методами. Він знову заявив про мирне врегулювання міжнародних суперечок і застеріг від дій, які можуть призвести до подальшої ескалації конфлікту.
Дуже цікавою є натомість позиція Королівства Саудівської Аравії. Заступник міністра закордонних справ Саудівської Аравії В. Ель-Херейджі та заступник держсекретаря США В. Шерман у перший день вторгнення обговорили створення «рішучої міжнародної відповіді на підтримку суверенітету України», йдеться на сайті Держдепартаменту США. Згодом, спадкоємний принц М. бен Салман заявив президенту Франції Е. Макрону, що Саудівська Аравія, як і раніше, віддана угоді ОПЕК+, підтримавши партнерство організації з Росією на тлі вторгнення цієї країни до України.
Також, Об’єднані Арабські Емірати утрималися під час голосування з резолюції Ради Безпеки ООН, в якій висловлювали жаль з приводу вторгнення Москви в Україну, назвавши резолюцію «завчасним рішенням». Високопоставлений еміратський дипломат А. Гаргаш сказав, що Об’єднані Арабські Емірати «вважають, що прийняття будь-якої сторони призведе до ще більшого насильства». Постійний представник Об’єднаних Арабських Еміратів при ООН закликав усі сторони у суперечці про Україну виявляти стриманість, розрядити напруженість та прагнути до припинення кризи через діалог та дипломатію, заявивши, що «ОАЕ… намагається деескалувати і знайти мирне вирішення кризи між зацікавленими сторонами».
Таким чином, можемо стверджувати, що більшість країн регіону зайняли більше нейтральну позицію щодо російсько-української війни відмовившись радикально засудити дії Росії, що пояснюється великою кількістю спільних ініціатив у сфері енергетики, постачання озброєнь в країни регіону та діловими зв’язками еліт. Варто відзначити, що політика Росії щодо балансування в регіоні та намагання знайти партнерів серед країн регіону Перської затоки дало свій результат. Де-факто дії Росії були на словах підтримані лише одною країною – Іраном, який звинуватив у всьому США. Отже, зважаючи на реакцію країн регіону Перської затоки на сучасну російсько-українську війну, можемо констатувати, що зовнішня політика Росії дала свій результат, бо не створила собі ворогів серед арабських монархій нафтогазогносного регіону.
Також, країни Перської затоки вирішили не накладати жорстких санкцій на Росію, оскільки це не входить в коло їхніх інтересів, а країни є достатньо багатими, щоб не бути залежними від поставок зерна та продовольства з Росії та України. Крім того, російсько-українська війна, як можна спостерігати навпаки сприяла зростанню цін на вуглеводні ресурси, що зробило держану компанію Саудівської Аравії Saudi Aramco найбагатшою компанією світу, що сприятиме наповненню бюджету Королівства. Тому, країни Перської затоки будуть намагатися використати теперішню складну геополітичну ситуацію собі на користь і продовжувати відносини з Росією, але так, щоб не потрапити під санкції США, які для частини країн регіону є стратегічним союзником з огляду на стримування Ірану в регіоні.
Але важливою ініціативою для покращення відносин з Саудівською Аравією став візит президента України В. Зеленського, який відбувся 19 травня 2023 р. до Саудівської Аравії на Саміт Ліги Арабських держав, де президент обговори з фактичним керівником Королівства Мохамедом бін Салманом, який може вплинути на коливання цін на вуглеводні завдяки своїм можливостям у ОПЕК+, знизивши ціни на нафту. Також цей візит може покласти початок інтенсивній співпраці монархій Перської затоки з Україною, яка попри укладені в Пекіні домовленості між Королівством Саудівська Аравія та терористичним Іраном, у сфері забезпечення продовольства, а також стримування амбіцій Ірану щодо розширення його сфери впливу на інші країни Перської затоки, що є надзвичайно важливим і для України.
Україна з іншого боку, маючи можливості та досвід зі стримування іранських безпілотників та інших іранських озброєнь, може передати Королівству ефективні методи у випадку безпосереднього мілітарного протистояння з Іраном, що знижує, в свою чергу, можливості останнього загрожувати нафтопереробним заводам Саудівської Аравії та Королівству в цілому. Що надзвичайно важливо, В. Зеленський прибув до Ер-Ріяда з представниками Кримськотатарського народу як мусульман України, що може зіграти роль у привабленні симпатій нафтових монархій Перської затоки до України, як держави у якій іслам толерується, а корінний народ ісламького визнання бореться в лавах Збройних сил України для повернення своєї історичної батьківщини, окупованої у 2014 р. Але звичайно, що найголовнішим компонентом, який у даному випадку цікавить офіційний Ер-Ріяд є послаблення терористичного Ірану, який загрожує тривалий період арабським монархіям Перської затоки, а опосередковано і Росію, яка попри своє членство в очолюваному саудитами нафтовому картелі ОПЕК+, є конкурентом монархій Затоки на енергетичному ринку світу, який останні хочуть максимально обмежити для Росії, щоб самим стати домінуючою ланкою в добуванні корисних копалин.
Дана ситуація сприятлива для України ще й тому, що українська держава протягом останніх десятиліть фактично занедбала відносини з країнами Перської затоки, покладаючись головним чином на країни Північної Америки та Європейського Союзу, забуваючи про інших важливих гравців у міжнародних відносинах, якими є арабські монархії Перської затоки, а особливо Королівство Саудівської Аравії, яка вважається головною сунітською державою світу. Важливо зазначити, що процеси, які відбуваються у Королівстві, впливають і на решту сунітських країн світу. Дружні стосунки між Саудівською Аравією та Україною можуть вплинути і на ісламські регіони Росії, в тому числі Північного Кавказу, де створюються наймані загони для полку Р. Кадирова «Ахмад», послаблюючи релігійну складову Росії у війні проти України. З іншого боку, налагодження відносин України з Саудівською Аравією може надати Україні козирі у переговорах з іншими країнами арабського та ісламського світу у питанні постачання озброєнь радянського зразка, яких дуже багато знаходиться як у країнах Перської затоки, так і всього Близького Сходу.
Крім того, Україна може отримати шанс на завдяки впливам Саудівської Аравії та добрих відносинах з арабськими монархіями Перської затоки на перегляд візерунку війни Росії проти України як війни Росії проти Заходу, який дуже часто побутує у неєвропейських країнах, а як останню постколоніальну війну метрополії проти колишньої колонії, зігравши таким чином на настроях арабського світу, який до сьогодні вважає своє колоніальне минуле у складі європейських домініонів своєю історичною ганьбою. Надзвичайно важливим у подальшій відбудові та зміцненні України після перемоги на країною-агресором стануть інвестиції з багатих нафтових монархій Перської затоки, очолюваних Королівством Саудівська Аравія.
Таким чином, від налагодження стосунків з Саудівською монархією, як основним противником Ірану у даному регіоні, може залежати розширення підтримки України у арабському світі, а відповідно і результат війни, який відбувається не тільки на безпосередньому полі битв, але також і в дипломатичному, економічному, релігійному та політичному форматах.
Автор: політолог Мар’ян Лопата.