Вчергове на Переяславщині відтворюють українські традиції, а саме характерний старовинний хліборобський обряд виготовлення першого снопа «зажинки». Дійство відбулось 14 липня, неподалік села Віненці. Таким орядом споконвіку українці розпочинали жнива.
Вже 15 років поспіль «зажинки» відбуваються за ініціативи Фонду Миколи Томенка «Рідна країна» також вже вчетверте на Переяславщині відновлення споконвічно українських традицій відбувається за ініціативи НІЕЗ «Переяслав», – передає https://proslav.info.
«Буде хліб – буде й Перемога!», – девіз свята, як ніколи надихає у часі боротьи нашої країни з російським агресором.
Завжди на укранській землі перед збиранню жита передує молитва, і цей захід не був винятком. За традицією усі гості дійства мали змогу попраювати руками зібравши добрячу охапку колосків, як колись це робили нащі пращури. Також під час святкуваль люди співали українські народні пісні, розмовляли про наші традиції, жартували. А вже після роботи присутні частувалися хріновухою, та запашними варениками зі шкварками, – повідомляє видання новини Переяслава.
Серед поважних гостей на дійстві вже не вперше були народні артисти України Наталя Сумська та Анатолій Хостікоєв. Цьогоріч ідею етнографічного обряду початку жнив та відновлення українських традицій запропонував фермер Олександр Ярема та ПП «Земля Переяславщини», допомогли Олександр Тищенко та Олександр Капленко.
Довідково, зажинки – початок жнив, давній український народний ритуал зажинання першого снопа. Це робила, як правило, берегиня роду — мати (за її відсутності — старша дочка) під спів зажинкової пісні.
Коли жито, ячмінь і пшениця дозріють, то господиня бере хліб-сіль і громичну свічку (свічка, посвячена на Стрітення, їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей та худобу від грому, ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви) та йде в поле зажинати ниву; вона жне серпом перший сніп пашні, несе його додому і ставить той сніп на покуття під образами, в інших місцевостях — у стодолі, де він стоїть аж до кінця молотьби. Пізніше цей сніп обмолочують окремо й зерна з нього святять у церкві, а перед засівом змішують їх із насінням. Соломою з першого снопа загодовують корів, щоб не хворіли. Часом зажинки робилися в присутності священика.
Крім зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходія і знахаря не могла зіпсувати хліба. Закрутка робилася так: коли дозрівали хліби, тоді жінки йшли з піснями в поле, і одна з них взявши в жменю колосся, завивала їх вузлом — це й була закрутка. Інші в цей час співали хороводні пісні на завиття вінків, а потім усі разом поверталися додому.