У Львові невідома особа намагалась викрасти прах агента НВКС Миколи Кузнєцова похованого на Пагорі Слави у Львові.
Про це повідомляє мер міста Андрій Садовий.
“Якесь недолуге хотіло вкрасти прах Кузнєцова. Спроба невдала. Тепер працює поліція. Повторюсь. Кузнєцов нам не потрібен, але просто так – не віддамо. За деталями до ГУР”, – повідомив Андрій Садовий.
Відмова у репатріації
Слід зазначити, що з постійними проханнями про репатріацію останків Кузнєцова до міської ради Львова регулярно зверталася племінниця агента Маргарита Брюханова, на що постійно отримувала відмови. Наприкінці жовтня 2021 року виконавчий комітет Львівської міської ради вчергове відмовив у видачі в Російську Федерацію останків агента НВКС Миколи Кузнєцова.
Востаннє виконком розглядав справу вже на вимогу Касаційного адмінсуду Верховного Суду, який зобов’язав Львівську міську раду дозволити перепоховання останків Миколи Кузнєцова з Пагорбу Слави у Львові на Широкоріченському військово-меморіальному комплексі у Єкатеринбурзі. Попри те, що постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, жоден з членів виконкому не проголосував за дозвіл на перепоховання.
Чиї останки лежать на Пагорбі Слави у Львові?
Як повідомляв у своєму фейсбук український історик Вахтанг Кіпіані, що свого часу досліджував обставини смерті Кузнєцова, та тримав у руках розсекречену за його зверненням у СБУ справу про його загибель тощо.
“Це був умілий, розумний, цинічний професіонал своєї справи. Результати його діяльності, кількість убитих високопоставлених німців про це свідчать. Обставини його смерті легендарні. На мій погляд, на пагорбі Слави у Львові лежить не він. А… викопаний у 1959 році перший-ліпший німецький офіцер.
За канонічною версією, він разом з двома товаришами Камінським і Бєловим загинув у селі Боратин Бродівського району. За версією глави СБ ОУН Миколи Лебедя це сталося у селі Верба на Рівненщині.
У могилі, яку “віднайшли” після війни зусиллями його біографа і сослуживця Струтинського було одне тіло. Його ж і перепоховали у Львові. А де інші?
У Лос-Анджелесі я записав інтерв”ю з колишнім вояком УПА Богданом Якимівим, який стверджував, що він брав участь у інциденті у Боратині і наче він застрілив “німця”, який поводив себе дивно і спробував був дістати гранату. Водночас відомий музейник Борис Возницький розповідав мені, що вчився у Ленінграді з братом Кузнєцова, який у 1950-х роках отримав листа чи посилку від брата з… Америки.
Є версія, що смерть Кузнєцова – це інсценування. І насправді повстанці його не вбили, а обміняли на дружину Лебедя Дарію Гнатківську, яка з 1941 року перебувала за ґратами у німців. У 1945-му Кузнєцов, якщо він справді перебував як цінний бранець у німців, міг потрапити до американців. Знову згадуємо слова Возницького.
Феномен Кузнєцова, який начебто почув від Коха про Курську дугу, варто розглядати у комплексі з долею самого гауляйтера. Цей військовий злочинець після війни не був повішений, а чомусь переданий Москвою у ПНР, де він отримав довічний вирок у тюрмі, більше схожій на пансіон. Він мав газети, нормальну їжу, телевізор. І навіть встиг дати інтерв”ю кінодокументалістам. За що така милість до убивці?”, – написав у фейсбук Вахтанг Кіпіані.
