Інтубація – це важлива процедура, яка часто рятує життя у критичних ситуаціях. Коли людина не може дихати самостійно, лікарі вводять спеціальну трубку через рот або ніс у трахею. Ендотрахеальна трубка тримає дихальні шляхи відкритими, забезпечуючи вільний потік повітря або кисню до легень. У багатьох випадках її під’єднують до апарата штучної вентиляції легень.
Таку процедуру проводять у реанімації, при серйозних травмах або перед хірургічними операціями під наркозом. Інтубація – не рідкість в ургентній медицині: вона дозволяє підтримати дихання, поки не буде усунена основна причина його зупинки або ускладнення.
Що відбувається під час інтубації
Лікар за допомогою ларингоскопа вводить ендотрахеальну трубку у дихальні шляхи – через гортань у трахею. Це забезпечує їхню прохідність і дозволяє контролювати подачу повітря чи кисню. Процедуру проводять обережно, у стерильних умовах, зазвичай під седацією або наркозом.
Інтубацію ще називають ендотрахеальною або трахеальною інтубацією.
У яких випадках необхідна інтубація
Існує низка станів, при яких людина не здатна дихати сама, і дихальні шляхи потребують негайної підтримки:
- При повному або частковому перекритті дихальних шляхів стороннім тілом, блювотними масами чи кров’ю.
- У разі зупинки серця, коли організм більше не отримує кисень природним шляхом.
- Після важких травм шиї, грудної клітки або черевної порожнини, які впливають на здатність дихати.
- При втраті свідомості або глибокому пригніченні свідомості, коли порушується контроль над диханням.
- Під час операцій, що проводяться під загальним наркозом, коли пацієнт не може дихати самостійно.
- У випадках гострої дихальної недостатності або апное – коли дихання зупиняється на певний час.
- Якщо є високий ризик аспірації: потрапляння до легень сторонніх речовин, наприклад, їжі або блювотних мас.
Інтубація – це метод, який дозволяє виграти час, стабілізувати стан і запобігти тяжким ускладненням, поки пацієнту надається основне лікування.
Яка різниця між інтубацією та підключенням до апарата ШВЛ
Інтубація та штучна вентиляція легень (ШВЛ) часто йдуть поруч, але це не одне й те саме.
Інтубація – це процес введення ендотрахеальної трубки у дихальні шляхи. Її вставляють через рот або ніс, проводять через гортань у трахею, щоб забезпечити вільний потік повітря. Далі цю трубку підключають до пристрою, який подає повітря або кисень у легені. Це може бути ручний дихальний мішок, який стискає медик, або автоматизований апарат.
Апарат ШВЛ – це спеціальна машина, яка примусово нагнітає повітря в дихальні шляхи. Інколи ШВЛ проводять без інтубації – через щільну маску, що закриває ніс і рот, без введення трубки в трахею. Але при тяжких станах саме інтубація дозволяє апарату ефективно працювати і підтримувати дихання.
Коли інтубація неможлива
Іноді бувають ситуації, коли інтубацію провести технічно складно або небезпечно. Це, зокрема, важкі пошкодження дихальних шляхів, сильний набряк або механічна перешкода, яка не дозволяє безпечно ввести трубку.
У таких випадках медики можуть відкрити доступ до дихальних шляхів хірургічним шляхом – зробивши отвір у нижній частині шиї. Така процедура називається трахеостомія.
Коли передбачається, що пацієнт потребуватиме тривалої штучної вентиляції легень, більше кількох днів або навіть тижнів, трахеостомія є більш безпечним і комфортним варіантом, ніж постійна інтубація.
Як проходить ендотрахеальна інтубація
У більшості випадків інтубацію проводять у лікарні в операційній, палаті інтенсивної терапії або приймальному відділенні. Іноді процедуру виконують поза межами медзакладу бригади екстреної допомоги застосовують інтубацію на місці події.
Процес проходить поетапно і під контролем досвідчених медиків:
- Спочатку пацієнту встановлюють внутрішньовенний катетер у руку.
- Через вену вводять препарати для знеболення і медикаменти, що викликають сон (загальна анестезія або седація), аби уникнути болю і дискомфорту.
- На обличчя накладають кисневу маску, щоб наситити кров киснем перед початком процедури.
- Потім маску знімають, голову обережно закидають назад, і лікар вводить у рот (іноді – у ніс) спеціальний інструмент – ларингоскоп.
- За допомогою ларингоскопа акуратно відсувають язик, обходять зуби, піднімають надгортанник – клапан, який закриває вхід до гортані під час ковтання.
- Далі трубку вводять у гортань, а потім у трахею.
- На кінці ендотрахеальної трубки надувають маленький балон – він фіксує трубку всередині і не дає повітрю виходити назовні.
- Ларингоскоп витягують.
- Для надійної фіксації трубку закріплюють пластиром до щоки або еластичним ремінцем навколо голови.
- Обов’язково перевіряють правильність встановлення – або за допомогою рентгену, або прослуховуючи дихання після подачі повітря через дихальний мішок.
Що відчуває пацієнт під час інтубації
Під час самої процедури пацієнт перебуває без свідомості завдяки медикаментам він не відчуває болю і не пам’ятає моменту введення трубки
Можливість говорити чи їсти під час інтубації
Поки ендотрахеальна трубка перебуває в трахеї, говорити неможливо, вона проходить крізь голосові зв’язки й блокує їхню роботу. Також порушується можливість ковтання: їсти чи пити в цей період не можна.
Якщо вентиляція триватиме кілька днів, пацієнту вводять поживні речовини внутрішньовенно або через тонкий зонд, що проходить через ніс або рот і доходить до шлунка чи тонкої кишки.
Можливі ризики та ускладнення інтубації
Інтубація – це життєво важлива процедура, яка часто проводиться в екстрених ситуаціях. У більшості випадків вона проходить успішно і без наслідків, але як і будь-яке втручання, має свої потенційні ризики:
- Аспірація – коли під час інтубації в легені потрапляє блювотна маса, кров або рідини, що може викликати запалення чи інфекцію.
- Ендобронхіальна інтубація – ситуація, коли трубка заходить не в центр трахеї, а в один з бронхів, подаючи повітря лише до одного легень. Це називається інтубація основного бронха.
- Інтубація стравоходу – трубка може помилково потрапити в стравохід, а не в трахею. Якщо це вчасно не розпізнати, можливе важке кисневе голодування мозку.
- Невдача при забезпеченні прохідності дихальних шляхів – рідкісна, але критична ситуація, коли інтубацію не вдається провести, і потрібні інші методи вентиляції.
- Інфекційні ускладнення – тривале перебування трубки може призвести до синуситу або інших інфекцій дихальних шляхів.
- Механічні ушкодження – під час введення трубки можуть бути травмовані губи, зуби, язик, голосові зв’язки або сама трахея. Це іноді викликає набряк або кровотечу.
- Проблеми з виходом із анестезії – хоча більшість пацієнтів добре прокидаються після наркозу, іноді трапляються ускладнення: сплутаність свідомості, дихальні або серцеві порушення.
- Напружений пневмоторакс – рідкісне ускладнення, коли повітря скупчується в грудній клітці, тисне на легені та спричиняє їхнє спадання.
Інтубація – це життєво важлива процедура, яка допомагає зберегти дихання, а значить і життя пацієнта, у критичних ситуаціях. Її використання не завжди означає фатальний стан, але вказує на те, що організм тимчасово не справляється самостійно чи то через травму, хірургічне втручання, втрату свідомості, чи дихальну недостатність.
Це не вирок, а навпаки потужний інструмент, який дає медикам час і можливість стабілізувати стан людини, поки триває основне лікування. У багатьох випадках після інтубації пацієнти повністю відновлюються й повертаються до нормального життя.