Рецензія на фільм Граф Дракула. Історія кохання (2025): трагедія вічності в обіймах кохання

Фільми про Графа Дракулу завжди були дзеркалом епохи, в якій вони створювалися. Від готичного жаху Ф. В. Мурнау до гламурної мелодрами Копполи, від мінімалізму “Носферату” Герцога і до сучасного голлівудського фільму “Дракула” 2014 року. Але Люк Бессон у своїй новій стрічці “Граф Дракула. Історія кохання” (“Dracula: A Love Tale”) зробив те, що ніхто не наважувався раніше: він відкрив душу вампіра, показавши не лише його жагу до крові, а й розкрив драму його кохання…

Кохання, яке не вмирає

Сюжет фільму — це поєднання класичного роману Брема Стокера з оригінальною історією Бессона. Дія переноситься з Трансильванії XV століття до Парижа кінця XIX століття, епохи декадансу, богеми та перших кіносеансів. Дракула (Калеб Лендрі Джонс) — це не лише монстр, а й людина, яка століттями шукає відплату за втрачене кохання.

Бессон робить акцент не на жахіттях, а на меланхолії вічного життя. Коли Граф Дракула зустрічає юну художницю Міну (Зої Сідель), він бачить у ній реінкарнацію своєї покійної дружини. Це не просто вампірська одержимість — це спроба знайти сенс у нескінченному існуванні.

Акторська гра: Лендрі Джонс як Дракула нового покоління

  • Калеб Лендрі Джонс тут показує абсолютно інший рівень акторської майстерності. Його Дракула — це поєднання аристократичної холодності, трагічної вразливості та невисловленої люті. Він не просто вампір, а філософ, який ненавидить всіх тих хто залишив його жити.
  • Крістоф Вальц  у ролі священника створює чудовий контраст із Дракулою. Його гра — справжнє відкриття фільму для мене.
  • Особливої уваги заслуговує роль Зої Блю. Її героїня — не пасивна жертва, а жінка, яка сама закохується в Дракулу, бачачи в ньому не лише чудовисько, а й людину.

відгуки Граф Дракула. Історія кохання (2025)

Візуальна поезія Бессона

Люк Бессон завжди вмів створювати вражаючі світи. «П’ятий елемент», «Леон», «Люсі» — у кожному з цих фільмів був свій унікальний стиль. У «Графі Дракула» він поєднує темну готику Трансильванії з романтичним блиском Парижа.

Найкраща сцена фільму — коли Граф Дракула та молода художниця танцюють у порожньому палаці під «Nocturne» Шопена. Це момент, коли вампір на мить забуває, хто він, і просто живе.

рецензія Граф Дракула. Історія кохання (2025)

Перегляньте також: Останні з нас 3 сезон: чи вийдуть нові серії та чого чекати глядачам?

Музика: від класики до сучасності

Саундтрек, написаний Денні Ельфманом, — це поєднання симфонічної музики з електронними мотивами. Особливо вражає тема кохання Дракули — сумна, але прекрасна, як саме його історія.

Рейтинги фільму “Граф Дракула. Історія кохання”  на різних платформах

Фільм отримав посередні оцінки на відомих платформах:

  • IMDb: 6.1/10 (на оснві 636 відгуків)
  • Letterboxd: 2.8/5

Мої власні висновки після перегляду фільму…

«Граф Дракула. Історія кохання» — це не жахіття, а фільм-медітація про вічність, втрату та неможливе кохання. Бессон зняв не просто чергову екранізацію, а камерну драму з елементами фентезі. Якщо ви очікуєте класичних жахів на кшталт «Дракули» 1992 року — можливо, ви розчаруєтеся. Але якщо ви хочете побачити фільм про те, що значить любити тисячу років, тоді ця картина — для вас.

Моя оцінка фільму: 7.3/10. Рекомендація: Обов’язково до перегляду в кінотеатрі.

До вашої уваги: “Бріджертони” 4 сезон: актори, сюжет та де дивитися

Статтю підготував: редактор Ігор Столяр.