Були часи, коли головна футбольна команда країни орієнтувалася переважно на гравців національної першості. Легіонерів, що приїжджали з інших чемпіонатів, можна було перелічити на пальцях однієї руки. Але часи міняються. Все більше провідних місцевих гравців виступають за кордоном. При цьому українська збірна з футболу продовжує залучати до своїх лав представників УПЛ. Передусім, гравців «Шахтаря» та «Динамо».
Велика кількість легіонерів — це мінус чи плюс? З огляду на те що рівень національного чемпіонату в останні роки різко впав через відомі обставини, напевне, плюс. В провідних європейських лігах набагато вища конкуренція. Гравці звикають грати з інтенсивністю, яка відповідає сучасним вимогам, проти топових суперників. Той же Ілля Забарний навряд чи б коштував €63 млн, які заплатив за нього «ПСЖ», якби свого часу не перейшов до скромного англійського «Борнмута».
З іншого боку, все зростаюча залежність української збірної з футболу від легіонерів значно ускладнює роботу тренерів. На відміну від місцевих клубів, де гравець з ім’ям виходить на поле, навіть коли очевидна його погана форма, на Заході працює реальна конкуренція. Внаслідок цього часто виникають серйозні проблеми з ігровою практикою, як у випадку:
з Олександром Зінченком,
Романом Яремчуком,
Андрієм Луніним,
Артемом Довбиком.
Одна справа, коли людина постійно виходить на поле в важливих матчах, і зовсім інша — якщо вона грає за збірну лише на досвіді.
Чи ще здатен чемпіонат України з футболу постачати якісні кадри у збірну?
Про рівень нинішньої Прем’єр-ліги красномовно говорять результати клубів на європейській арені. Важко згадати, коли українська команда пройшла до основного раунду турніру через кваліфікацію. «Шахтар» довгий час тримався завдяки високому коефіцієнту, заробленому ще в гарні часи. Кияни потрапляли лише до Ліги Європи, вилітаючи з Ліги чемпіонів. Про інших взагалі немає чого згадувати.
За таких обставин важко розраховувати на те, що чемпіонат України з футболу буде стабільно постачати гравців високого рівня. У кращому випадку — перспективних. Так, останнім часом з’явилися Іван Калюжний («Металіст 1925»), Роман Гуцуляк та Олександр Назаренко (обидва «Полісся»), але навряд чи б вони отримали свій шанс, якби не суттєвий кадровий дефіцит. Щодо «старожилів» Миколи Матвієнка, Миколи Шапаренка та деяких інших гравців «Шахтаря» і «Динамо», є великі побоювання, що вони зупинилися у своєму розвитку на нинішньому етапі.
Саме сьогоднішня слабкість чемпіонату України з футболу змушує робити ставку на легіонерів. Колись вболівальники та самі гравці скаржилися на велику кількість іноземців в УПЛ. У 2022 році українські футболісти отримали можливість показати всі свої таланти без «другосортних варягів». Тоді й виявилося, що більшість місцевих «зірок» та «молодих талантів» самі по собі, на жаль, поки що не готові до великих справ.
Автор sport.ua: Сергій Циба