Маємо одразу дві сумні звістки з російського полону… У неволі померли два українські воїни: Дмитро Троценко та Богдан Усенко.
Про це повідомляє “Це моя Україна“.
Є біль, який не вміщується в жодні слова. Ми щоранку дякуємо нашим воїнам за можливість прокинутися в тиші, але не завжди усвідомлюємо, якою ціною ця тиша дається. Сьогодні схиляємо голови перед двома Захисниками, чиї імена навіки залишаться в літописі нашої боротьби.
Богдан Усенко
Богдан Усенко — оборонець Маріуполя, який не повернувся з полону. Морський піхотинець із Черкас до останнього тримав рубіж за український Маріуполь. Його шлях обірвався не в бою, а в неволі. Лише в серпні, після репатріації та ДНК-експертизи, дружина Марина дізналася страшну правду: Богдана закатували, і у квітні 2025 року він помер:
“Його закатували, вбили, останки довели до скелетизації, тобто опізнати людину там взагалі немає з чого. Скелет сам понівечений, тобто вирізана грудна клітина, ребра поломані, стирчать у різні сторони, череп відділений від тіла, зуби — частина на черепі, частина просто в мішку. Немає з чого робити опізнання, навіть особисті речі, вони не його, тобто там просто випадкові речі”.
Прощання з воїном відбудеться 16 січня о 10.30 у місті Черкаси в Свято-Михайлівському соборі. Морпіха поховають на Алеї Героїв. Без батька залишилось двоє доньок.
Дмитро Троценко
14 січня 2026 року місто Городище на колінах зустріне свого земляка — Дмитра Сергійовича Троценка, який повертається додому «на щиті». Багато хто бачив його світлини з полону… жевріла надія, що нелюди збережуть йому життя. Та ні — його закатували.
Поховають Дмитра Троценка на Польському кладовищі у місті Городище Черкаської області.
Ми не маємо права забувати. Полон убиває, війна забирає найкращих, але пам’ять про їхній подвиг житиме завжди. Пам’ятаймо про тих, хто й досі в неволі, і підтримуймо родини тих, хто вже ніколи не обійме своїх рідних.
Вічна пам’ять і вічна слава Богдану Усенку та Дмитру Троценку. Герої не вмирають.