Я довго думав, з чого почати розмову про новий «Буремний перевал» Емеральд Феннелл. З того, що це одна з найочікуваніших екранізацій року? Чи з того, що після «Солтберна» від режисерки чекали провокації? Напевно, з простого: цей фільм не намагається вам сподобатися. І саме цим він чіпляє.
Офіційно це романтична драма тривалістю 2 години 17 хвилин. Але якщо говорити чесно — це історія про одержимість, яка поступово перетворюється на внутрішній апокаліпсис. Марго Роббі грає Кетрін Ерншоу так, ніби це її особиста війна зі світом. Джейкоб Елорді — Гіткліфа — не робить романтичним героєм. Він холодний, травмований, гордий. І страшенно живий.
Знімали у Великій Британії — у Sky Studios Elstree та серед йоркширських долин. І це не просто красива картинка для листівки. Вітер там буквально ріже кадр. Плівка 35 мм VistaVision додає текстури — видно, як світло ковзає по обличчях, як туман «з’їдає» горизонт. Оператор Лінус Сандгрен зробив те, що я люблю в історичних драмах: природа тут не декорація, а нерв історії.
Музику написав Ентоні Вілліс, а Чарлі XCX створила альбом оригінальних пісень. І так, це звучить ризиковано для класики Бронте. Але дивним чином працює. Особливо «House» із Джоном Кейлом — композиція, яка лишається в голові навіть після титрів.
Мої враження від фільму
Я не отримав «красивої» мелодрами від фільму Буремний перевал. І був цьому радий.
Феннелл читає Бронте як історію про токсичність почуттів, а не про вічну любов. Її Кетрін — імпульсивна, суперечлива, іноді відверто егоїстична. Але саме тому вона здається справжньою. Марго Роббі грає без глянцю — з надломом, із внутрішнім хаосом.
Елорді ж дивує стриманістю. Його Гіткліф не кричить про свій біль — він його накопичує. І коли ця енергія проривається, це лякає більше, ніж будь-яка сцена з підвищеним тоном.
Дуже сподобалися сцени з юними версіями героїв (Шарлотта Меллінгтон та Оуен Купер). У них є те, що дорослі персонажі вже втратили — наївність. І саме це робить подальшу історію ще болючішою.
Чи було мені важко дивитися? Так. Це не фільм для легкого вечора. Після фіналу я відчув радше спустошення, ніж романтичне піднесення.
Що сподобалося і що не сподобалося у фільмі «Буремний перевал» (2026)
| Що сподобалося | Що не сподобалося |
|---|---|
| Акторська хімія Марго Роббі та Джейкоба Елорді. Їхні сцени наповнені напругою, яка відчувається фізично. | Нерівний темп. Деякі сцени затягнуті й могли б бути коротшими без втрати сенсу. |
| Візуальна естетика 35-мм плівки. Картинка має глибину й текстуру, що додає автентичності. | Емоційна перевантаженість. Після перегляду залишається відчуття виснаження. |
| Йоркширські пейзажі як окремий персонаж. Природа підсилює драму, а не просто слугує фоном. | Сучасні акценти в класичній історії. Не всім сподобається авторське переосмислення роману. |
| Психологічна глибина персонажів. Герої складні, суперечливі, живі. | Відсутність «комфортної» романтики. Це історія про руйнівну пристрасть, а не про казкове кохання. |
| Саундтрек (Ентоні Вілліс + Чарлі XCX). Незвичне поєднання класики та сучасного звучання працює емоційно. |
Що кажуть глядачі
Реакція публіки, як і очікувалося, розділилася.
Позитивні відгуки:
«Нарешті “Буремний перевал”, який не намагається бути музейною версією роману».
«Марго Роббі видала одну з найсильніших ролей у кар’єрі».
«Це боляче, красиво і чесно. Я не очікував такої глибини».
Негативні:
«Занадто похмуро й депресивно. Хотілося більше романтики».
«Феннелл надто модернізувала історію».
«Після перегляду почуваєшся емоційно вичавленим».
І я розумію обидві сторони. Це фільм, який або захоплює повністю, або дратує.
Рейтинги на платформах
Після перших показів картина має такі оцінки:
- IMDb — 6.1/10 (на основі перших 1100 відгуків)
- Rotten Tomatoes — 66% від критиків
- Metacritic — 57/100
- Letterboxd — 3.0/5
Критики здебільшого прихильніші, ніж масова аудиторія — що логічно для авторського переосмислення класики.
Що подивитися у схожому настрої
Якщо вам зайшов цей «Буремний перевал», раджу:
- фільм «Солтберн» — за атмосферу психологічної напруги.
- серіал «Спокуса» — за інтимність і внутрішній вогонь.
- фільм «Багряний пік» — за готичну меланхолію.
- серіал «Дім Гіннесів» — за стиль та красиву зйомку.
Мій підсумок
Це не класичний «Буремний перевал», який показують на уроках літератури. Це версія для тих, хто готовий дивитися на кохання без рожевих окулярів.
Емеральд Феннелл зробила фільм про почуття, що не рятують, а руйнують. І, чесно кажучи, у цій чесності є щось дуже притягальне. Це кіно не для всіх — але для тих, хто наважиться, воно точно залишить слід.
Моя власна оцінка фільму: 7/10.