ЗСУ готові йти в наступ і відвойовувати окуповані території сходу країни, щойно надійде відповідний наказ верховного головнокомандувача.
Про це в інтерв’ю в ефірі телеканалу Obozrevatel TV заявив генерал Збройних сил України, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони Сергій Кривонос.
– Наскільки в українській армії зараз хороший бойовий дух? Його не вдалося зламати Росії на сьомому році війни?
– Ні. Що стосується бойового духу, нашої наснаги в боротьбі проти ворога, він потужний і сильний. Є певне розчарування окремих людей, які залишили лави Збройних сил.
Треба міняти політику, тому що за кожного військовослужбовця, який пройшов через вогонь цієї війни, треба боротися. Держава втратила час і ресурси на підготовку цих людей, і тепер вона повинна боротися за те, щоб ці люди залишилися в лавах Збройних сил. Це головне завдання.
Через відсутність інформаційної політики з боку керівництва країни багато розчарованих. Меседжі, які подаються, розчаровують людей. Одночасно проросійські канали, що подають інформацію частково або у перекрученому вигляді, дестабілізують ситуацію, створюючи мозковий шторм у голові в кожного нашого громадянина, зокрема і військовослужбовців.
– Сіють зерно сумніву.
– Так.
– Ви сказали, військові розчаровуються. У чому саме?
– Багато з тих, хто прийшов у лави Збройних сил у 2014-2015 роках, йшли воювати. І коли війна перейшла в більш позиційну, через неправильний підхід до підготовки, до організації повсякденної діяльності, багато людей розчарувалось. Тому що їх змушували займатися не тим, заради чого вони прийшли в армію.
Армія – достатньо бюрократичний організм. Бюрократія і самодурство дуже сильно впливало на сприйняття цими людьми необхідності захищати Україну.
– Я пам’ятаю, ще попередню владу докоряли за те, що військові очікують наказу йти вперед, що не можна сидіти в окопах, що затяжна війна – не для них. Чи є зараз запит на те, щоб йти вперед?
– Звичайно. Цей запит є. Військовослужбовці очікують, коли буде надана команда, аби почати наступ.
Питання в тому, що треба пояснювати, що, по-перше, є політичні нюанси у вирішенні цього питання, по-друге, щоб це здійснити, треба готуватися. Тут треба навіть зміна тактики. Якщо у 2014 році у нас була наступальна тактика, то з 2015 року – вже оборонна. Це питання треба піднімати на рівень.
На навчаннях минулого і цього року питання щодо наступу відпрацьовувалось. Це додатково стимулює людей, тому що ми не тільки відпрацьовуємо питання оборони. У разі прийняття певних політичних рішень керівником країни, верховним головнокомандувачем, президентом України паном Зеленським за необхідності Збройні сили виконають наказ про звільнення наших територій.
– Тобто командування в широкому загалі чекає вдалого комплексного політичного, міжнародного, військового моменту для того, щоб йти в наступ?
– Абсолютно правильно.
– Ми готові до цього не тільки бойовим духом, а й оснащенням, військовими планами тощо?
– Що стосується оснащення, то питання покращення озброєння наших Збройних сил ще не вирішено. Багато питань, які треба вирішувати, і підходи до цього мають покращуватися. Не займатися показухою, а займатися практичним забезпеченням Збройних сил. І якраз тією технікою, яка потрібна на цій війні.
Треба враховувати досвід не тільки нашої війни, а й досвід азербайджано-вірменської війни, що триває останній місяць, враховувати нюанси. Тому що сучасна війна – це не війна танків і прямих лобових атак. Досвід війни на Кавказі вкотре показав, що сучасна війна – це, насамперед, війна засобів розвідки, засобів ураження.
Протиповітряна оборона, авіація, радіоелектронна боротьба, засоби розвідки – це те, що дозволяє зберегти людські життя і завдати максимальної шкоди ворогу, не втрачаючи своїх людей. Не м’ясом, а технікою і розумом треба воювати.