Появляються все нові факти про злочини російських солдат на території України. Цього разу студент з Азейбарджану розповів про те, що він пережив перебуваючи у полоні в росіян.
Про це повідомляє Юрій Бутусов на своїй сторінці у Facebook.
20-річний азербайджанець Гусейн Абдулаєв, студент 3 курсу Маріупольського державного університету. 17 березня під час евакуації було взято в полон російськими військовими. 12 квітня звільнено завдяки переговорам.
– Скільки днів ви були у полоні?
– Усього я там провів 25 днів. Вони мене посадили та зав’язали руки. Стали ставити запитання, спочатку чинили моральний тиск, намагаючись змусити мене зізнатися, що я солдат полку «Азова». Я наполягав, що я студент. Вони стали мені загрожувати, що якщо я не хочу говорити по-доброму, то буде погано. Вони приєднали апарат до пальців моїх ніг і почали пускати жахливі розряди струмом. Вони хотіли, щоб я зізнався, що є військовим. Але мені не було чого сказати, я їм не брехав, адже я просто студент…
– Як часто вас катували?
– Кожен день. 21 березня я мав день народження і мене весь день катували. Катування призупинили лише за 5-6 днів до того, як було досягнуто домовленості і мене відпустили. Більше не пускали розряди струму, але продовжували бити… Як правило, били по 10-15 людей одразу. Але це не найстрашніше, електричного струму я боявся більше. Як правило, тортури струмом тривали 20-30 хвилин, а били протягом години. Катування повторювалися три рази на день. Бувало, що я непритомнів, на мене виливали холодну воду і продовжували знущатися далі.
– Скільки людей вас було в камері?
– Зі мною разом у полоні опинилися Сергій Назаров – майор МНС Маріуполя, Едік Кростов – працівник одного із заводів, Олексій Лустов – волонтер.
– Як поводилися з ними?
– Над ними знущалися ще гірше. Особливо над волонтером. Через те, що хлопець мав татуювання на нозі, вони його побили так, що нога сильно опухла. Він мав проблеми з серцем, почався напад, я намагався йому допомогти, після чого мене побили ще сильніше. Як правило, вони не били по обличчю, але чомусь на Едіка Ростова це не поширювалося. Згодом ми побачили, на ньому не було живого місця. А через тіло Сергія Назарова постійно пропускали струм та знімали на відео.
– А вам що-небудь відомо про долю тих, хто був з вами в одній камері?
– До мене відпустили Едіка Ростова, його відправили до Криму. То нам сказали. Я не знаю точно, чи це правда чи ні. Можливо, його й убили. Я не вірю, що їх залишать живими… Знаєте, я чув, як вони катували людей з інших камер, бідні кричали від болю, а потім їх просто розстрілювали. Наставала тиша.
– В Азербайджан не плануєте повернутись?
– Незабаром я планую приїхати на Батьківщину.
– А чи продовжите освіту в Азербайджані?
– Я бажаю, щоб Україна виграла війну. Якщо це станеться, я повернуся і продовжу своє навчання в Маріуполі.