33-річного Миколу Куліченка катували й розстріляли російські військові. Проте він зміг вибратися з братської могили й зміг дістатися додому.
Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає “Це моя Україна”.
Чоловіка і двох його братів звинуватили в партизанстві і намагалися вибити зізнання. У братів вистрілили й закопали в полі, але один з чоловіків вижив і розповів, як йому вдалося вижити.
Життя мало закінчитися в ямі
Микола показав неглибоку яму, яку викопали російські солдати. Тут мало закінчитися його життя.
Село Довжик в Чернігівській області росіяни окупували ще в перші дні війни. Коли одну з ворожих колон, які рухались через село, підірвали українські захисники, окупанти почали шукати партизанів серед місцевих.
“У кожен дім заходили. Клали головою в підлогу. І дітей теж. Що було – це страшно”, – розповідає 33-річний чоловік.
Один з братів служив в АТО
Молодший з братів – Євген – був учасником АТО. Тому всіх трьох забрали у штаб на допит – в село Вишневе, що за 40 кілометрів від рідного села
Тут був командний пункт, куди везли полонених – як військових, так і мирних.
Микола каже, що катували жорстоко: приставляли ніж до горла, стволом від автомата били в живіт, засовували його до рота.
Кадировець на прізвище “Чикатіло” був найбезжальнішим
“Чикатіло” був у рашистів головним катом. Казав Миколі, якщо не заговорить, буде 82-м на рахунку.
Через три дні знущань братів вивезли в посадку біля дороги і розстріляли.
Микола каже, що до вистрілу крутнув головою. Пуля увійшла в щоку і біля вуха вийшла. Він прикинувся мертвим. Тіла трьох братів скинули в яму. Миколу – першим, а зверху прикинули мертвими братами.
Блукав добу полями й дорогами
“Я згрупувався і ось так дихав”, – розповідає він про найстрашніші кілька хвилин свого життя.
Йому вдалося вилізти, розв’язати мотузки на руках і ногах. Поранений, він добу блукав, оминаючи ворожі блокпости. Ночував у покинутих будинках.
Миколі допомогла місцева жінка
Валентиня Ридя розповіла, що побачила “дуже побитого, синього, змерзлого, замореного хлопця”. Жінка запросила його до хати, нагодувала, дала одяг. Намалювала карту, як добратися додому, обійшовши розташування ворога.
Рідна сестра братів Ірина Кулєвець каже, шукала їх і шкодує, що тоді її не було вдома. Вона думає, що могла би їх врятувати, “випросити” у рашистів.
За тиждень село звільнили від окупантів. Із шостої спроби разом із співробітниками СБУ Микола знайшов могилу братів. Тепер їх гідно поховали на цвинтарі в рідному селі.