Дуже важливими відносинами для Литви є стосунки з Республікою Білорусь, з якою Литву поєднують давні історичні відносини, а також надзвичайно тісні економічні зв’язки.
Литовські експерти Р. Лопата, Ч. Лаурінавічус, В. Сірутавічус відзначають, що в політичній і науковому середовищі Литви багато говорять про значення історії Литви для її сучасної зовнішньої політики: спадщина Великого князівства Литовського стає тим компонентом її геополітичного коду, який визначає вектор політики в регіоні, відносини з Республікою Білорусь та Україною.
Показова апеляція і А. Бразаускаса до загального середньовічного історичного минулого з Білоруссю і Україною в якості причини особливої уваги Литви до даного напрямку зовнішньої політики. Після того як президентом Білорусії став А. Лукашенко, Литва, за словами А. Бразаускаса, стала «як би посередницею між Білоруссю і європейськими структурами». Активно підтримуючи білоруську опозицію, Литва одночасно пішла на встановлення тісних економічних контактів з Білоруссю, що продемонстрували візит О. Лукашенка 16 вересня 2009 року та опозиція Брюсселю щодо введення санкцій щодо Білорусії в 2012 р Литва до певної міри змагається з Польщею за регіональне лідерство . Зокрема, в.о. президента А. Паулаускас в 2004 р. на конференції «Нова зовнішня політика Литви» заявив: «Сьогодні я пропоную більш широку доктрину. Я бачу Литву регіональним лідером за рахунок членства в ЄС і НАТО і активного розвитку відносин з сусідами. Я бачу Литву регіональним центром і Вільнюс – регіональної столицею».
Білорусь важлива Литві принаймні тому, що з перевалки вантажів через Клайпедський порт в 2010 р вона посіла перше місце. Крім того, Вільнюс завжди позиціонував себе в якості посередника між ЄС і Мінськом. Тому, коли ставлення Євросоюзу до Білорусі стало змінюватися (в кращу сторону в контексті її наростаючих протиріч з Москвою), Литва опинилася в авангарді налагодження зв’язків з Мінськом. Чого коштував тільки обмін візитами президентів двох країн! Пішли розмови про спільне будівництво терміналу для прийому зрідженого природного газу в Литві і постачання венесуельської нафти до Білорусі через Клайпеду. Однак незабаром прагматизм Д. Грібаускайте почав виходити за ціннісні рамки ЄС. За повідомленням агентства «Рейтер», на зустрічі з європейськими дипломатами вона заявила: «А. Лукашенко – це гарант економічної і політичної стабільності, а також незалежності Білорусі ».
Варто відмітити, що Білорусь є одним з головних економічних партнерів Литви поза ЄС. Литва займає восьме місце за обсягом двостороннього товарообігу та сьоме місце за напрямками білоруського експорту.
У 2019 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами склав 1,45 мільярди доларів. Експорт досяг 1,1 мільярда доларів, імпорт – 384,1 мільйона доларів. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі Білорусі з Литвою в 2019 році склало 676,4 мільйона доларів.
Крім того, Литва входить в десятку найбільших міжнародних інвесторів в економіку Білорусі – за станом на кінець 2018 року ця саме південне прибалтійська держава займала сьоме місце серед глобальних і четверте серед європейських інвесторів відповідно.
Литва щорічно інвестує в економіку Білорусі понад 150 мільйонів доларів. У 2019 р. Білорусь отримала 207,6 мільйона доларів інвестицій з Литви, включаючи 185,1 мільйона доларів прямих іноземних інвестицій (ПІІ).
Білорусь реалізує ряд великих інвестиційних проектів всередині країни за участю литовського капіталу в таких сферах, як будівництво, роздрібна торгівля, деревообробка, сільське господарство, а також розвиток своїх транспортних і логістичних мереж. У Білорусі за участю литовського капіталу працює понад 600 компаній; А в Литві близько 250 компаній з білоруськими інвестиціями.
Спочатку саме Д. Грібаускайте стала головним прихильником нормалізації відносин між Європейським Союзом та Білоруссю в 2009-2010 роках. Вона вклала значну частину свого політичного капіталу в цю ініціативу, запросивши О. Лукашенка, якому було відмовлено у в’їзді в ЄС, відвідати Вільнюс в 2009 р. Однак насильницький розгін владою мітингу опозиції в Мінську в день виборів 19 грудня 2010 р. зупинив процес нормалізації відносин із Заходом і підірвав всі спроби Д. Грібаускайте встати на захист Білорусі в Брюсселі. Після цього політичні відносини Білорусі з Литвою різко змінилися в гіршу сторону. В інтерв’ю LRT Д. Грібаускайте навіть заявила, що Білорусь є загрозою для сусідніх держав-членів Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
На рівні політичних еліт двосторонні відносини ніколи не були особливо теплими. Литовські консерватори, які домінують в Литві як ідеологічно, так і політично, завжди з підозрою ставилися до сусідньої Білорусі, по-перше, тому що остання є союзником Росії, а по-друге, тому що країна стверджує, хоча і не особливо відкрито, що вона продовжує спадщину Росії, в той час як Велике князівство Литовське – наріжний камінь історії та міфу про державність сучасної Литовської Республіки.
Зі свого боку, білоруське керівництво вже давно дратує моралізаторська риторика Вільнюса про демократизацію. І Білорусь обурюється тим, що столиця сусідньої Литви стала місцем перебування численних західних політичних фондів, що працюють з білоруською опозицією, і місцем постійних зустрічей противників білоруської влади. Останнім часом розміщення контингентів НАТО в країнах Балтії і Польщі після 2014 р. на тлі тліючої конфронтації між Росією і Заходом викликало додаткову напруженість.
Керівництво Литви надає помітну підтримку опозиційним силам Білорусі. У Вільнюсі діє Європейський гуманітарний університет, який перебазувався на територію Литви у 2004 р. і отримав офіційну реєстрацію як вищий навчальний заклад. Саме в Вільнюсі навесні 2005 р. була пройшла зустріч білоруських опозиціонерів з держсекретарем США К. Райс, в ході якої вона заявила, що режим Лукашенка – «остання диктатура Європи». Литва входить до складу робочої групи для координації дій щодо Білорусі, створення якої було погоджено прем’єр-міністрами Польщі, Литви, Латвії та України.
В Литві же часто проводяться різні семінари для білоруської опозиції, і також з території Литви передає радіостанція з незалежною радіопрограмою білоруською мовою. Білоруська влада гостро реагує підтримку білоруської опозиції Литвою. В кінці 2005 р. керівництво білоруського КДБ заявило, що їм виявлені на території Литви бази білоруських опозиціонерів, нібито підготовлювані для виступу проти влади в період майбутніх президентських виборів, однак ніяких доказів представлено не було. 25 листопада 2005 р. претендент на пост президента Білорусі від опозиції Олександр Мілінкевич зустрівся з президентом Литви В. Адамкусом у Вільнюсі.
Член (і колишній його голова) парламентського Комітету з питань національної безпеки Литви А. Анушаускас в червні 2013 р. назвав, коментуючи звіт КГБ, країни, про які раніше розвідка Литви стверджувала що вони «діють на території Литви» – це Росія і Білорусія, які як збирають дані стратегічного характеру, так і впливають, шляхом взаємодії з «деякими литовськими ЗМІ», на масову свідомість громадян.
У травні 2021 року, після інциденту з посадкою літка компанії Ryanair в Мінську (по неправдивому повідомленню про теракт), через арешту білоруського активіста Р. Протасевича – президент Литви Г. Науседа звинуватив білоруську владу в проведенні політичної зачистки; Литва закликала партнерів з Європейського союзу визнати інцидент з літаком ірландської авіакомпанії Ryanair порушенням правил Міжнародної організації цивільної авіації, призупинити членство Білорусії в цій організації і розглянути спільну рекомендацію ЄС уникати повітряного простору Білорусії в майбутньому (і з півночі 25 травня 2021 р. Литва перестала приймати такі в Литву рейси з маршрутом, що пролягають над територією Білорусі).
Більш того, Литва вже кілька років в односторонньому порядку блокує переговори Євросоюзу з Білоруссю про пріоритети партнерства, використовуючи це як політичний важіль проти Мінська. Це ускладнює процес нормалізації відносин між Мінськом і Брюсселем і створює додаткову напруженість між Литвою і Білоруссю.
Після того, як Г. Науседа прийшов до влади в Литві в якості нового президента, виникла нова тенденція, нехай поки досить слабка, до пом’якшення позиції Литви щодо Білорусі.
27 серпня 2019 р. Г. Науседа провів закриту зустріч з литовськими експертами, щоб обговорити можливість зміни моделі відносин його країни з Білоруссю. У вересні наступного року міністр закордонних справ Литви Л. Лінкявічюс зустрівся зі своїм білоруським колегою В. Макеєм в кулуарах Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. А на початку жовтня 2019 р. Я. Наркевич, новопризначений міністр транспорту і комунікацій Литви, відвідав Мінськ, щоб вивчити потенціал транспортних коридорів і потоків. Візит відбувся відразу після відвідин Наркевичі Клайпедського морського порту, що дозволяє припустити, що на зустрічі йшлося також про варіанти поліпшення умов для білоруського транзиту через Литву на тлі заяв О. Лукашенко про можливість перенаправлення потоків в Латвію через напружені політичних відносин з Вільнюсом.
У грудні 2019 р. на щорічній конференції Центру досліджень Східної Європи президент Литви визнав, що ізоляція Білорусі не увінчалася успіхом, і заявив, що Литві слід налагодити нові зв’язки з цією країною. Він також заявив, що Вільнюс готовий допомогти Мінську з альтернативними маршрутами постачань нафти, щоб зберегти незалежність Білорусі, маючи на увазі сильну залежність Білорусі від російських поставок в умовах серйозної суперечки з Москвою про ціни на нафту в 2019-2020 рр.
В цілому в риториці Вільнюса відбулися помітні зміни. В 2019 р. вимоги про те, щоб Білорусь повністю згорнули проект своєї атомної електростанції, були вилучені із заяв литовської влади і замінені пом’якшеними закликами: забезпечити продовження будівництва відповідно до найвищих стандартів безпеки та закликом заборонити імпорт електроенергії з Білорусі через територію країни. весь загальний ринок ЄС. Зараз стало очевидно, що Островецька електростанція – це незаперечна реальність і була введена в експлуатацію в листопаді 2020 р.
У той же час консервативні політичні сили всередині все ще активно демонструють, що вони мають намір зірвати будь-які спроби нормалізації. Наприклад, 27 квітня 2020 р. після телефонної розмови президентів Г. Науседа і О. Лукашенко Союз Вітчизни скликав засідання комітету Сейму (парламенту) у закордонних справах за участю міністра закордонних справ Л. Лінкявічюса, зажадавши посилення критики щодо Білорусі за її АЕС. У відповідь Л. Лінкявічюс написав для Delfi статтю, в якій розкритикував позицію консерваторів, заявивши, що вони повинні були протестувати проти Білоруської АЕС ще в 2008 р., коли місце фактично було вибрано. За його словами, консерватори хочуть заблокувати всі зв’язки і напрямки співпраці між ЄС та Білоруссю, висуваючи нездійсненні умови, які союзники Литви не можуть зрозуміти. Більш того, він зазначив, що для Литви Білорусь є важливим сусідом у всіх відношеннях. Здебільшого політизація відносин Вільнюса з Білоруссю не вплинуло на двосторонні економічні відносини, хоча було кілька важливих винятків. Наприклад, білоруська компанію «Белтроубопроводстрой» було виключено з конкурсу на контракт на будівництво газопроводу між Литвою і Польщею влітку 2019 р.. Консорціум за участю білоруської компанії висунув кращу пропозицію, але уряд Литви заявив, що потенційна угода не відповідала пріоритетам національної безпеки країни. У липні МЗС Білорусі висловило протест проти втручання уряду Литви в комерційну угоду. Тоді як в 2018 р. президент Лукашенко попереджав про можливість перенаправлення білоруського транзиту в Латвію: «Ви розумієте, що у нас немає виходу до моря; і якщо Литва не бажає співпрацювати, ми повинні зосередитися на Латвії».
Але литовському уряду так не довелося шукати більш конструктивних відносин з Мінськом у зв’язку з масовими фальсифікаціями на виборах президента Білорусі у серпні 2020 р., коли на яких О. Лукашенко отримав завдяки використанню адміністративного ресурсу переконливу перемогу у більш ніж 80%, що спровокувало хвилю протестів, не тільки у столиці, але й і у регіонах, де місцеве населення не погоджувалося з результатом виборів. Навпаки, більшість протестуючих висловилися однозначно на підтримку лідера опозиції С. Тихановської, яка змушена була виїхати на територію Литви, де отримала прихисток та підтримку влади. Сама Литва, які і решта сусідів стали прихистком для великої кількості опозиціонерів з Білорусі, які так і не змогли добитися від О. Лукашенка проведення повторного голосування. Внаслідок цих подій Литва стала одним з ініціаторів в ЄС введення санкцій проти вищого керівництва Білорусі та особисто О. Лукашенка, вимагаючи звільнити всіх опозиціонерів з ув’язнення припинити політику терору проти мирного населення, на що О. Лукашенко в серпні-вересні почав згуртовувати війська на кордоні з Литвою та Польщею з метою недопущення вторгнення з цих країн, які на думку керівництва Білорусі займаються дестабілізацією внутрішніх справ Білорусі. Політика О. Лукашенка остаточно зірвала будь-які можливості для нормалізації литовсько-білоруських відносин, оскільки Литва, як і Україна та решта європейських держав не визнали результати виборів, і вимагають перевиборів. Була введена ціла низка санкцій проти керівництва Білорусі, особливо проти силового блоку. Політика Литви щодо Білорусі є збіжною з політикою України, Польщі та всього Європейського Союзу, а налагодження добросусідських відносин можливе лише у випадку відставки О. Лукашенка та проведення чесних виборів.
Варто відмітити, що білоруська опозиція є неоднорідною, і частина опозиціонерів таких як В. Бабарико та А. Цепкало є відверто проросійськими політиками, тому їх можливий прихід до влади на заміну О. Лукашенка при підтримці Росії, був б не найкращим розв’язанням як для Литви, так і для України, оскільки О. Лукашенко ще у 2019 р. відверто протистояв поглибленню інтеграції, вірніше поглинанню, двох країн – Росії та Республіки Білорусь у т. зв. «Союзну державу», де б Білорусь була остаточно підпорядкована політичним та економічним інтересам Москви, і яка б могла бути плацдармом для ескалації військової напруги на кордонах з Україною та Литвою. Все це змінилося у 2022 р., коли білоруський диктатор відкрито надав свою територію і людей для вторгнення в Україну.
Таким чином, відносини Литви з Республікою Білорусь були і до повномасштабного вторгнення РФ в Україну дуже складними головним чином через встановлений там авторитарний проросійський режим, та підтримкою Литвою білоруської опозиції. Проте, Литва маючи давні і тісні історичні зв’язки з Білоруссю намагалася до 2022 р. наблизити Білорусь до Європи.
Автор: політолог Мар’ян Лопата.
Читайте також: Політика республіки Литва щодо РФ до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 р.