Надзвичайно велике значення енергетичний вимір зовнішньої політики держав Перської затоки, особливо Саудівської Аравії, яка впливає на політику своїх сусідів, що опосередковано може вплинути на санкційну політику щодо держави-агресора Росії. Саудівська Аравія також є найбільшим експортером сирої нафти світовим споживачам. У той час як одні тільки ці фактори визначають Королівство як основного гравця на світовому ринку нафти, Саудівська Аравія має потенційну здатність безпосередньо впливати на світові ціни на нафту, використовуючи резервні виробничі потужності – 1,5 млн. бар/д. або 72% світових резервних потужностей. Це дозволяє Королівству регулювати видобуток нафти у рамках політики Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) чи під впливом світових політичних умов.
Для більш ефективної політики проведення санкцій проти агресора, є зниження ціни на нафту ОПЕК+, та особливо Королівством Саудівської Аравії, для якої Росія природно є конкурентом на ринку вуглеводнів, та країною, яка особливо поглиблено співпрацює у військовій сфері з політичним, та релігійним ворогом Королівства у регіоні Перської затоки – ще одною терористичною державою, а саме з Ісламською Республікою Іран.
Але Саудівська Аравія не поспішає обвалювати ціни на нафту на світовому ринку, що могло б ускладнити і так важку політичну та економічну ізоляцію Кремля.
У жовтні 2022 р. ОПЕК+ з домінуванням позиції Саудівської Аравії приймає рішення для підвищення цін на сиру нафту знизити добове видобування. Це пов’язано з тим, що світовий попит сильно коливається, оскільки економіка Китаю припиняється внаслідок численних блокувань для боротьби з пандемією COVID-19. Китай є найбільшим у світі імпортером нафти, тому ринок звернув особливу увагу, коли дані показали, що у серпні цього року він скоротив свої закупівлі на два мільйони барелів на день. Попит на російську нафту також знизився з боку країн Європейського Союзу, які бойкотують її на помсту за вторгнення Путіна в Україну. З боку пропозиції також є хаос. У серпні 2022 р. ОПЕК+ втратила у видобуванні 3,6 млн. барелів сирої нафти на день, не дотягнувши до загальної мети видобутку.
У розпал цього ринкового хаосу було ухвалено рішення ОПЕК+ про подальше скорочення видобутку на два мільйони барелів на день. Чи це було політичним чи економічним рішенням? Безперечно, це були дуже погані новини для президента Дж. Байдена і дуже хороші новини для президента терористичної Росії Путіна. Це точно допоможе Росії фінансувати її дорогу війну в Україні, підтримуючи високі ціни, і могло б підірвати шанси Демократичної партії Байдена на виборах до Конгресу на початку листопада, оскільки рекордно високі ціни на бензин ще більше зростуть. Хоча демократи змогли втримати владу над Конгресом, вплив світових цін на енергоресурси залишається важливим у американській політиці.
Нинішня криза змусила західних лідерів просити у наслідного принца Мухаммеда бін Салмана, який де-факто очолює Королівство більше саудівської нафти.
У політичному плані великим переможцем став наслідний принц Мухаммед бін Салмана, який використав поточну нафтову кризу, щоб вирватися зі своєї дипломатичної ізоляції, яка виникла внаслідок того, що він санкціонував вбивство відомого саудівського журналіста Джамаля Хашоггі у консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі, Туреччина, у 2018 р. Нинішня криза та російська війна змусила західних лідерів, особливо Президента США Дж Байдена просити Мухаммеда бін Салмана збільшити кількість саудівської нафти.
Політичний вплив рішення ОПЕК+ був значним, оскільки станом на жовтень 2022 р. це дозволило країні-агресору Росії применшити значення західних санкцій, в тому числі проти нафтогазового сектору терористичної держави завдяки досить високим цінам на енергоресурси, що дозволяло країні-агресору продавати нафту іншим країнам зі знижкою, без якої країни-імпортери відмовилися б від закупівлі кривавої нафти.
Білий дім виступив із заявою від імені Дж. Байдена, в якій засудив «недалекоглядне рішення» Мухамеда бін Салмана у світлі вторгнення Росії в Україну та пообіцяв знайти способи послабити контроль ОПЕК над цінами на енергоносії. З того часу Дж. Байден пообіцяв провести всеосяжний перегляд американо-саудівських відносин та наслідків скорочення видобування нафти ОПЕК+, продиктованого Саудівською Аравією. Він також закликав американські енергетичні компанії відмовитися від частини свого прибутку, щоб знизити ціни на бензин, і заявив, що у листопаді адміністрація виділить ще 10 мільйонів барелів зі Стратегічного нафтового резерву США для зниження світових цін. Тим не менше вже наприкінці листопада 2022 р., Саудівська Аравія все ж таки погодилася збільшити видобування нафти, що призвело до зниження загальносвітових цін на чорне золото, а ціна російська марки Urals опустилася нижче 54 дол. за барель, що є фактично нижче за ціну, яку погодилися встановити ЄС та США щодо російської нафти у 60 дол. за барель.
Таким чином, Саудівська Аравія вдало використовує теперішню російсько-українську війну для збільшення своєї політичної та економічної ролі у світі. Звичайно дана політика продиктована прагматичними цілями керівництва Королівства на чолі з Мухамедом бін Салманом, роль якого як успішного політичного лідера підвищується, оскільки США з допомогою інших західних країн не можуть самостійно обмежити значення російських вуглеводнів на світовому ринку, що не дозволило б російському терористичному режиму фінансувати війну проти України та інвестувати гроші в нові озброєння, без яких терористична держава не має жодних шансів перемогти.
З іншого боку, державна нафтова компанія Saudi Aramco встановила рекорд із прибутку в першій половині 2022 р., досягнувши 82 мільярдів доларів. (Для порівняння, Exxon-Mobil, найбільша нафтова компанія США, за той же період заробила 23,3 мільярда доларів.), що підтверджує тезу, що політичні кризи та війни можуть сприяти економікам та режимам у країнах Перської затоки через свою значимість як надійних постачальників енергії.
Також, в контексті енергетичної політики Королівства Саудівської Аравії та її союзників у регіоні Перської затоки, не можна обминути ставлення країн регіону до теперішньої повномасштабної війни держави-терориста проти України від кінця лютого 2022 р., ставлення до якої дає можливість зрозуміти наскільки аравійські монархії та Іран використовують теперішню ситуацію в своїх політичних, і в тому числі енергетичних цілях. Насамперед варто відзначити, що серед країн Перської затоки немає такої гостроти засудження вторгнення Росії в Україну, як це є наприклад серед країн «Англосаксонського» світу чи наших українських сусідів з числа країн Центрально-Східної Європи.
Аналіз ставлення до російського вторгнення варто розпочати з розгляду позиції терористичного Ірану, який протягом останніх десятиліть підтримується Росією на рівні ООН та на рівні уникнення санкцій США, а також постачання озброєння для бомбардування українських міст.
Хоча міністр закордонних справ Ірану пояснив війну провокацією НАТО, вони не бачать вирішення ситуації у війні. Вони вважали, що встановлення режиму припинення вогню та зосередження уваги на політичному та демократичному рішенні є необхідністю. Президент Ірану Е. Раїсі зателефонував В. Путіну і підтримав гарантії припинення розширення Північноатлантичного альянсу. Міністр закордонних справ Ірану Х. Амірабдоллахян написав у Твіттері: «Українська криза корениться у провокаціях НАТО. Ми не віримо, що війна є вирішенням суперечок. Необхідно встановити припинення вогню та знайти політичне та демократичне рішення». Секретар Вищої ради з прав людини в Ірані М. Ларіджані заявив на іранському телебаченні, що Ісламська Республіка Іран не підтримала військову операцію проти України, але водночас Тегеран «не заплющує очі на змови, які виношують США та їхні союзники». Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї сказав, що «в Україні ми за припинення війни», і що українська криза показала, що Заходу не можна довіряти, його підтримка «адміністрацій та політиків, які встановлені ними», що є «міражем». Він також дав зрозуміти, що український уряд не має повної підтримки народу. Він заявив, що у вторгненні Росії в Україну винна політика США, і звинуватив Вашингтон у втручанні у «внутрішні справи країни, організацію демонстрацій проти уряду, створення оксамитових революцій, створенні кольорових державних переворотів».
Досить стримано на початок війни відреагувала монархія Катару. Керівник країни А. Тані закликав усі сторони російсько-української війни виявляти стриманість та вирішити суперечку шляхом конструктивного діалогу та дипломатичними методами. Він знову заявив про мирне врегулювання міжнародних суперечок і застеріг від дій, які можуть призвести до подальшої ескалації конфлікту.
Дуже цікавою є натомість позиція Королівства Саудівської Аравії, яка найбільше нас цікавить з точки зору політики недопущення російських вуглеводнів на світовий ринок з метою обмеження фінансування російської військової машини. Заступник міністра закордонних справ Саудівської Аравії В. Ель-Херейджі та заступник держсекретаря США В. Шерман у перший день вторгнення обговорили створення «рішучої міжнародної відповіді на підтримку суверенітету України», йдеться на сайті Держдепартаменту США. Згодом, спадкоємний принц М. бен Салман заявив президенту Франції Е. Макрону, що Саудівська Аравія, як і раніше, віддана угоді ОПЕК+, підтримавши партнерство організації з Росією на тлі вторгнення цієї країни до України. Остання заява фактичного керівника Королівства знайшла відображення у підвищенні цін на вуглеводні у жовтні 2022 р., що дає можливість і терористичній країні отримувати більше грошей за свою нафту марки Urals. Цим рішенням та заявами керівництво Саудівської Аравії вплинуло і на рішення інших аравійських держав, багатих на нафт.
Читайте також: Проблема розв’язання територіальних претензій Японії з КНР і підтримки Китаєм росії у війні проти України
Також, Об’єднані Арабські Емірати утрималися під час голосування з резолюції Ради Безпеки ООН, в якій висловлювали жаль з приводу вторгнення Москви в Україну, назвавши резолюцію «завчасним рішенням». Високопоставлений еміратський дипломат А. Гаргаш сказав, що Об’єднані Арабські Емірати «вважають, що прийняття будь-якої сторони призведе до ще більшого насильства». Постійний представник Об’єднаних Арабських Еміратів при ООН закликав усі сторони у суперечці про Україну виявляти стриманість, розрядити напруженість та прагнути до припинення кризи через діалог та дипломатію, заявивши, що «ОАЕ… намагається деескалувати і знайти мирне вирішення кризи між зацікавленими сторонами».
Таким чином, можемо стверджувати, що більшість країн регіону зайняли більше нейтральну позицію щодо російсько-української війни відмовившись радикально засудити дії Росії, що пояснюється великою кількістю спільних ініціатив у сфері енергетики, постачання озброєнь в країни регіону та діловими зв’язками еліт. Варто відзначити, що політика Росії щодо балансування в регіоні та намагання знайти партнерів серед країн регіону Перської затоки дало свій результат. Де-факто дії держави-терориста були на словах підтримані лише одною країною – ще одною державою-терористом Іраном, який звинуватив у розв’язанні війни США. Таким чином, зважаючи на реакцію країн регіону Перської затоки на сучасну російсько-українську війну можна дійти висновку, що країни Перської затоки вирішили не накладати жорстких санкцій на Росію, оскільки це не входить в сферу їхніх інтересів, а країни є достатньо багатими, щоб не бути залежними від поставок зерна та продовольства від держави-терориста та України. Крім того, російсько-українська війна, навпаки сприяла підвищенню цін на вуглеводні ресурси, що претворило саудівську держану компанію Saudi Aramco на найбагатшу компанію світу, що сприятило значному наповненню бюджету Королівства.
Тому, країни Перської затоки на чолі з Королівством Саудівської Аравії будуть намагатися використати теперішню складну геополітичну ситуацію собі на користь і збільшувати свою геополітичну роль. Також монархії Аравійського півострова, в тому числі, і Саудівська Аравія будуть продовжувати відносини з Росією, але щоб не потрапити під санкції США та решти країн Заходу, які для цих країн є союзниками з метою на стримування імперіальних амбіцій Ірану в регіоні.
Автор: політолог Мар’ян Лопата.