У контексті анексії путінською росією українських територій, дуже важливою є підтримка України нашими партнерами, не тільки з числа держав Західного світу, але і демократичними державами, які можуть допомогти Україні у війні проти держави-агресора, і подальшому розвязанні територіальних питань. Такою багатою, високотехнологічною, але водночас, пацифістською країною є Японія, яка внаслідок поразки у Другій світовій війні втратила свою гегемонію у Східній Азії та всьому Азійсько-Тихоокеанському регіоні поступившись своїм місцем набагато більш агресивному тотілітарному Китаю зі згоди якого росія і заатакувала Україну. Тим не менше, Японія до цього часу має територіальні суперечки з низкою країн, які борються проти України. Йде мова про Росію та Китай.
Територіальні суперечки у Японії багато років є предметом обговорення експертів через їх тривалий характер та вибухонебезпечний потенціал. Крім того, територіальні питання є перешкодою ефективної взаємодії з питань регіональної інтеграції та побудови системи регіональної безпеки, що істотно впливає як на політичну обстановку в регіоні, так і на рівень економічного зростання держав. Важливість дослідження обумовлена і тим, що Японія намагається повернути загарбані Радянським Союзом під час Другої Світової війни південні Курильські острови, і має значні територіальні претензії до росії на сьогодні.
Росія має територіальну суперечку з Японією за південні острови Курильської гряди. Позиція Москви з цього питання стала непримиренною, особливо після початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 р. Острови важливі для росії в економічному, політичному та стратегічному планах. Крім того, росія як держава-агресор намагається проектувати свою військову міць на своїх далекосхідних територіях. А напружена обстановка у Північно-Східній Азії визначає необхідність зміцнення обороноздатності Японії.
Територіальні претензії щодо південних Курильських островів, більше відомий на території Японії як суперечка щодо Північних територій, є давньою територіальною суперечкою між Японією та країною-агресором з приводу належності чотирьох найбільш висунутих на Південь островів Курильської гряди, щодо яких постійно виникають конфлікти головним чином на дипломатичному рівні. Курильські острови є ланцюгом островів, які простягаються між японським островом Хоккайдо на їхньому південному краю і російським півостровом Камчатка на їхньому північному краю. Курильські острови відокремлюють Охотське море, яке майже повністю контролюється Москвою від Тихого океану, вихід до якого має стратегічне значення, особливо якщо врахувати наявність Тихоокеанського флоту держави-агресора на військово-морській базі у Владивостоці. Чотири острови, щодо яких існує територіальна суперечка двох країн, як і решта островів Курильської гряди, що не становлять собою предмету суперечки, були анексовані Радянським Союзом в ході проведення морської десантної операції на Курильських островах у 1945 р. Чотири острови, які є предметом суперечки знаходяться під російською окупацією в рамках Південно-Курильський округу Сахалінської області. На ці острови висуває претензії Японія, називаючи їх своїми Північними територіями або Південною Тисімою та вважає їх частиною субпрефектури Немуро префектури Хоккайдо.
До спірних островів належать острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан, а також Острови Хабомаї, які були анексовані Радянським Союзом.
Відповідно до статті Сан-Франциського мирного договору, підписаного між союзниками, Японія відмовляється від своїх прав та претензій на Курильські острови, але умови цього договору також не визнають належність цих островів і до Радянського Союзу. Японія наполягає на тому, що частина з спірних островів належать до Курильської гряди і, а тому не підпадають під дію підписаної у Сан-Франциско угоди. Натомість, країна агресора наполягає, на тому що суверенітет Радянського Союзу над островами було визнано у повоєнних договорах, оскільки як вважає москва, Японія та Радянський Союз припинили формальний стан війни Спільною радянсько-японською декларацією від 1956 р., але тоді дві сторони не підписали основоположного мирного договору. В процесі перемовин щодо підписання спільної заяви, Москва запропонувала Токіо два менші острови Шикотан і острови Хабомаї, а Японія натомість мала б відмовитися від усіх своїх претензій на два більші острови Ітуруп і Кунашир, які мають більше значення для обох країн. В ході цих переговорів, Японія відмовилася від цієї пропозиції, тому що розглядає і ці острови як свою територію. Ця вже задавнена історична претензія Японії повернути собі двох більших островів Ітурупа та Кунашира, стала основною причиною японсько-російської територіальної суперечки на даний час.
Теперішня територіальна суперечка щодо належності Південної гряди Курил виникла внаслідок поразки Японії у Другій світовій війні і є результатом двозначності та розбіжностей з приводу значення Ялтинської угоди (лютий 1945 р.) країн-переможниць у війні та Потсдамської декларації (липень 1945 р.), а також Сан-Франциського договору (вересень 1951 р.). За результатами конференції у Ялті була підписана так звана Ялтинська угода між Сполученими Штатами Америки, Об’єднаним Королівством Великобританії та Північної Ірландії, а також комуністичним Радянським Союзом, відповідно до якої через два-три місяці після капітуляції Третього Рейху, Радянський Союз відправить свої війська проти Імператорської Японії на стороні союзників США та Великобританії. Але натомість Радянський Союз вимагав, щоб був відданий Південний Сахалін, захоплений японцями у 1904-1905 рр., а Курильські острови будуть перебувати під окупацією Радянського Союзу.
Японія та США стверджували, що Ялтинська угода від 1945 р. не поширювалася на Північні території Японії, оскільки вони не входили до складу Курильських островів.
Позиції двох сторін істотно не змінилися з часу Спільної декларації 1956, а постійний мирний договір між Японією і Росією не був укладений.
7 липня 2005 р. Європарламент виступив із офіційною заявою, в якій рекомендував повернути спірні території, проти чого негайно виступила росія, яку вже на цей період очолював путін.
Ще у 2006 р. путін запропонував Японії повернути острови Шикотан і Хабомаї, які становлять близько 6% спірної території), якщо Японія відмовиться від своїх претензій на два більших острови Ітуруп і Кунашир відповідно до Спільної радянсько-японської декларації 1956 р., який припинив формальний стан війни, та відповідно до якого о. Хабомаї буде передано Японії після підписання мирного договору, що не було виконано Радянським Союзом.
Японія зі свого боку запропонувала значну фінансову допомогу в розвитку Курильських островів у разі їхньої передачі до складу Японії. Проте до 2007 року жителі островів почали отримувати вигоду від економічного зростання та підвищення рівня життя, зокрема завдяки розширенню рибопереробної промисловості. В результаті вважається, що острів’яни з меншою ймовірністю будуть залучені японськими пропозиціями фінансової підтримки.
7 лютого 2008 р. агентство Reuters повідомило, що прем’єр-міністр Японії Я. Фукуда заявив, що отримав листа від президента країни-агресора В. Путіна, в якому Путін висловив готовність вирішити територіальну суперечку і запропонував новий раунд переговорів.
Суперечка щодо статусу чотирьох Курильських островів загострилася у 2008 р., коли Міністерство освіти Японії опублікувало нові правила для шкільних підручників, відповідно до яких Японія має суверенітет над чотирьма Південними Курильськими островами. Натомість, МЗС країни агресора підтвердило суверенітет країни-агресора над островами.
Прем’єр-міністр Японії Т. Асо та тодішній президент країни-агресора Д. Медведєв зустрілися на острові Сахалін 18 лютого 2009 р., щоб обговорити проблему спірних Південно-Курильських островів, внаслідок чого було узгоджено прискорювати процес переговорів щодо вирішення територіальної суперечки. Росія запровадила безвізовий режим для громадян Японії на всіх Курильських островах. Японським рибалкам надавалася можливість вилову риби у проголошеній країною-агресором винятковій економічній зоні. Згодом, очільник Курильської області РФ наполіг на відмові від безвізового режиму, а японські рибалки були обстріляні нібито за незаконний лов риби у російських водах.
Після перемоги на виборах у Японії у 2012 р. прем’єр-міністр Японії С. Абе, який є найбільш відомим політичним діячом острівної країни в ХХІ ст., виконав обіцянку щодо відновлення переговорів щодо повернення спірних островів. У квітні 2013 р. він відвідав Москву для встановлення міцних стосунків з путіном, що може стати основою для вирішення територіальної суперечки. Згодом у 2017 р. відбувся візит С. Абе до Владивостока, де він з президентом країни-агресора зустрілися на Східному економічному форумі, для пришвидшення переговорного процесу.
У 2018 р. президент РФ запропонував прем’єр-міністру Японії Сі. Абе укласти мирний договір до кінця року але без будь-яких попередніх умов, що отримало несприйняття Японії. На саміті Східної Азії 2018р. у Сінгапурі С. Абе повторив пропозицію путіну, зроблену у вересні у Владивостоці. Він сказав, що лідери будуть добиватися укладення мирного договору на умовах Спільної радянсько-японської декларації 1956 року. Декларація надала Японії групу острівців Хабомаї та Шикотан, в той час як Радянський Союз претендував на решту островів. В. Путін і С. Абе домовилися, що угода від 1956 р. стане частиною двостороннього мирного договору.
Міністр закордонних справ Японії Т. Коно відвідав Москву та 14 січня 2019 р. провівши переговори щодо суперечки про Курильські острови з міністром закордонних справ Росії С. Лавровим. Між позиціями сторін з цього питання залишалися розбіжності, оскільки С. Лавров заявив, що для початку Японія має признати острови Курильської гряди суверенною російською територією, та наполіг на тому, що суверенітет Росії над островами не підлягає обговоренню, та вони є частиною території Російської Федерації. Наступна зустріч В. Путіна та С. Абе 22 січня 2019 р. також не принесла результатів у перемовинах.
У жовтні 2020 р. росія заявила, що планує розмістити зенітно-ракетний комплекс для військових навчань на Курильських островах. 1 грудня 2020 року телеканал «Зірка» Міноборони повідомив, що росія розмістила на боєвому чергуванні на спірному острові Ітуруп кілька модифікацій С-300В4 ракетного комплексу С-300ВМ. На Ітурупі вже були зенітно-ракетні комплекси малої дальності.
У 2021 р. прем’єр-міністр Росії М. Мішустін відвідав острів Ітуруп, де заявив, що Москва планує створити особливу економічну зону з відсутністю мит на Курилах.
У 2022 р. відбувається повернення до старої позиції сторін та припинення переговорів про мирний договір. Звичайно, що ці події відбулися у зв’язку з широкомасштабним вторгненням країни-агресора в Україну, яке відбулося у 2022 р. 7 березня 2022 р. новий прем’єр-міністр Японії Ф. Кісіда заявив, що південні Курили є територією, яка належить Японії, і що спірні острови є невід’ємною частиною Японії. Це було відповіддю на вторгнення Росії в Україну. Японське керівництво неохоче використовувало формулювання, які Росія могла б вважати провокаційними при обговоренні островів останніми роками. Коли С. Абе запитали, чи вважає він острови невід’ємною частиною Японії у 2019 р., він відмовився відповідати, щоб не зашкодити переговорам із Росією, проте після початку війни Росії проти України та наслідків санкцій проти росії, японський уряд повернувся до більш жорсткої позиції щодо островів, про що свідчить заява Ф. Кісіди.
21 березня 2022 р. країна-агресор оголосила про вихід із переговорів щодо мирного договору з Японією та заморожування спільних економічних проектів, пов’язаних зі спірними Курильськими островами, через санкції, запроваджені Японією щодо росії у зв’язку з повномасштабним вторгнення останньої на територію суверенної країни і військовими злочинами, здійсненими країною-агресором.
25 березня 2022 р. росія розпочала військові навчання з участю понад 3000 військовослужбовців і сотень транспортних засобів на Курильських островах, зокрема на спірних островах. 31 березня 2022 р. Японія змінила статус спірних островів, які перебувають під «незаконною окупацією» у проекті Дипломатичної синьої книги 2022 року.
На сьогоднішній день, офіційна позиція Японії щодо питання про приналежність 4 островів Південно-курильської гряди опубліковані в офіційній брошурі Міністерства закордонних справ Японії, де наголошується на тому, що країна-агресор раніше не претендувала острови, які є предметом територіальних претензій зі сторони Японії з часу встановлення дипломатичних зв’язків між на той час Російською імперією та Японією у 1855 р.. Власне тому, спірні острови Південнокурильської гряди не можливо вважати окупованими Японією в подальшому територіями. Крім того, Ялтинська угода, на думку МЗС Японії, не визначила остаточного вирішення територіальної суперечки, оскільки вважалася не більше ніж заява колишніх очільників держав-переможців у Другій Світовій війні щодо принципів повоєнного врегулювання. Тобто, всі територіальні спори мали бути вирішені в процесі укладання мирних договорів). Більше того, Японія не є пов’язана з цим документом, оскільки на нього своєї згоди не давала.
Ще одним важливим елементом позиції МЗС Японії є той, що оголошення Радянським Союзом війни Японії у 1945 р. було порушенням радянсько-японського пакту про нейтралітет, який був задовго до цього укладений, і тому окупація островів була грубим порушенням міжнародного права. Хоча Москва відмовилася від пакту про нейтралітет вже 5 квітня 1945 р., Японія стверджує, що пакт залишався чинним до 25 квітня 1946 року, тобто до п’ятої річниці ратифікації пакту про нейтралітет між двома країнами.
Важливим пунктом позиції МЗС Японії є те, що хоча за умовами статті (2с) Сан-Франциського договору 1951 р. Японія змушена була відмовитися від усіх своїх прав на Курильські острови, цей договір не поширювався на острови Кунашир, Ітуруп, Шикотан та Хабомаї, які є предметом територіальних претензій, оскільки дані острови не входять до загального складу Курильських островів. Більше того, сам Радянський Союз не був підписантом Сан-Франциського договіру у 1951 р.
У питанні територіальних претензій Японії відіграє свою роль і російсько-українська війна, яка тягнеться ще від 2014 р, внаслідок окупації Росією Криму та частин територій Донецької та Луганської областей. Агресія Москви проти української державності у 2014 р., призвели до великих змін у відносинах між Японією та РФ. Після США та ЄС, Японія також впровадила санкції проти країни-агресора. Кремль натомість, відповів гнівними заявами і оприлюднив список державних діячів та політиків Японії, яким був заборонений в’їзд на територію країни-агресора.
Колишній прем’єр-міністр Японії та керівник найбільшої партії Японії С. Абе запровадив спеціальну, спрямовану для підтримки Української незалежності зовнішньополітичну доктрину «Проактивний внесок для справи миру».
В умовах гібридної, а потім і повномасштабної війни, яку веде Москва, Україна зацікавлена у отриманні можливої максимальної підтримки зі сторони міжнародного співтовариства, у тому числі і від такої розвиненої та високотехнологічної держави як Японія для опору і відбиттю російської агресії. До 2022 р., допомога Японії для України у цьому напрямку була сфокусована на двох головних напрямках — втілення економічних головним чином санкцій та обмежень проти Росії, а також надання необхідної фінансової, матеріальної, гуманітарної, технічної допомоги для України [29].
Варто відзначити, що Японія є особливою країною серед країн Східної Азії, тому що вона єдина ввела та імплементувала цілий комплекс обмежувальних санкцій і заходів щодо росії для стримання її подальшої агресії проти України.
Японія на теперішній момент стала одним з найзначущіших донорів для України. Загальна сума отриманої Україною від Японії допомоги за період існування української незалежності до широкомасштабного вторгнення країни-агресора 24 лютого 2022 р. оцінюється у 3 млрд. доларів. Для порівняння у 2014-2015 рр., після Євромайдану, Європейський Союз надав фінансову допомогу Україні у розмірі 2,21 млрд. євро та 256 млн. євро головним чином гуманітарної допомоги.
Прем’єр-міністр Ф. Кісіда засудив вторгнення Росії в Україну і оголосив, що співпрацюватиме зі США щодо подальших санкцій проти країни-агресора. 25 лютого 2022 р. Японія запровадила нові санкції, включаючи заборону на експорт напівпровідників та іншої високотехнологічної продукції, і навіть заморозила активи трьох російських банків, але пізніше заявила, що може конфіскувати заморожені російські валютні резерви, які є у Банку Японії Він також розглядав можливість розповсюдження санкцій на Білорусь через її підтримку вторгнення. 26 лютого 2022 р. Японія погодилася посилити зусилля зі стримування Росії зі США, при цьому міністр закордонних справ Японії Й. Хаясі заявив, що «вплив цього не припиниться в Європі». Відносини між Японією та Росією раніше характеризувались спробами Японії уникнути антагонізму з Росією, особливо у зв’язку з тим, що суперечка про Курильські острови є єдиною територіальною суперечкою Росії в Азії. Проте Японію дедалі більше турбують геополітичні наслідки територіальної анексії України для Китаю та Тайваню.
Таким чином, у зв’язку з повномасштабним вторгненням країни-агресора в Україну 24 лютого 2022 р., загостренням позиції Японії щодо приналежності спірних островів останнім часом, розміщенням збройних сил РФ на островах Південнокурильської гряди, та без результативності переговорів щодо передачі островів Японії, російсько-японську територіальну суперечку не вдасться врегулювати ні найближчим часом, ні в перспективі. Крім того, Японія стала на сторону України у розв’язанні російської війни, а також впровадила економічні санкції проти країни-агресора, голосувала за резолюції ООН щодо засудження військових злочинів Росії.
Автор статті: політолог Мар’ян Лопата.