Багатьох автовласників цікавить, як і з чого роблять важливу частину їхніх машин – покришки. Якісна гума на авто в Україні представлена продукцією вітчизняних та закордонних марок. Кожен бренд застосовує свої індивідуальні рецептури, щоб надати виробам потрібних експлуатаційних характеристик. Удосконалення рецептури та технології приготування сумішей – копітка праця, яка відіграє важливу роль у розробці шин. При цьому необхідно забезпечити відповідність стандартам якості – внутрішніх та міжнародних. Та в цілому складники та технологія виготовлення подібні.
Головними сировинними складниками шин є:
- натуральний та штучний каучук;
- сажа;
- нафта.
Частина гумових сумішей у шині становить понад 80%. Частка, що залишилася − це інгредієнти, що підсилюють конструкцію покришки.
Орієнтовно половину каучуку в галузі одержують з каучукових дерев, які вирощують у країнах з тропічним кліматом. Переважну кількість синтетичної гуми, що виробляється з нафти, отримується від європейських виробників.
Приблизно третину гумової суміші складають наповнювачі. Найважливіший з них – сажа, завдяки якій покришки мають звичний чорний колір. Другий важливий наповнювач – нафта. Вона сприяє пом’якшенню гумової суміші. Крім того, при виробництві використовуються компоненти для вулканізації гуми та інші хімічні речовини. Варто знати, що саме від складу та пропорцій суміші залежить 80% характеристик та властивостей шин.
На наступній стадії сировина змішується і нагрівається приблизно до 120°C.
Склад гумових сумішей, що використовуються в різних частинах виробів, залежить від функцій і моделі шини. Так, літня гума відрізняється від складу зимових шин, адже вони мають «працювати» при різних погодних та дорожніх умовах.
Складання заготовини, вулканізація та контроль якості виробів
Гумові суміші використовуються і для гумування таких частин, як бортові кільця, текстильний корд і сталевий брекер. Для виробництва шини використовується від 10 до 30 складників, більшість із яких відіграють роль підсилювачів конструкції. З цих елементів оператор виготовляє так звану «сиру шину» або її заготовину на верстаті. На одному барабані збирається каркас, а на іншому – пакет брекера. Після того як каркас буде складений, і йому буде надано форму профілю шини, за допомогою пристрою для переміщення на нього переноситься зібраний брекерний пакет шини.
Далі заготовини пропускають через вулканізатор. Діафрагма вулканізатора роздмухується за допомогою пари під тиском і притискає виріб до металевої пресформи – на поверхні відображається малюнок протектора. Таким чином, покришки набувають остаточного зовнішнього вигляду.
Усі шини на авто проходять візуальний контроль та перевірку на спеціальному устаткуванні.
На стадії візуального контролю виявляються можливі зовнішні дефекти. На верстаті ж вимірюється:
- форма шини;
- її радіальне биття;
- неоднорідність.
Після перевірки виріб ще раз тестують, роблять маркування та доставляють на склад готової продукції. При купівлі шин слід вибирати лише вироби надійних виробників та постачальників. У такому разі можна бути впевненим, що при дотриманні рекомендацій з користування заміна автомобільної гуми знадобиться нескоро. Такий підхід буде плюсом як для бюджету власника авто, так і для навколишнього середовища.