Сьогодні Вам розповімо про дуже неоднозначний американський фільм “Продавці болю”, який 27 жовтня 2023 року вийшов на Netflix.
Не щастить Крісу Евансу на критику фільмів для стрімінгових сервісів, де він знімається. Спочатку їм зовсім не сподобався великобюджетний блокбастер “Сірий чоловік” від Amazon, де актор зіграв роль антагоніста. А тепер їх трохи розчарував комедійний трилер “Продавці болю”, знятий Девідом Йейтсом, в якому актор знявся разом з Емілі Блант. Але не все так однозначно і не завжди відгуки критиків є об’єктивними.
Відгуки кінокритиків на фільм “Продавці болю”
“Кріс Еванс і Емілі Блант щосили намагаються, але не можуть позбутися відчуття, що вони просто косплеять злих керівників”, – The Playlist.
“Продавці болю” досить захоплюючий фільм завдяки своїм головним героям, але якщо придивитися, то нескладно помітити, як він бере елементи в інших фільмів, які роблять те саме, але краще”, – The Wrap.
“Гра Емілі Блант – головний плюс цієї беззубої сатири. У сфері опіоїдних фільмів ”Продавці болю” приносить більше нудьги, аніж користі”, – Total Film.
“Девід Йейтс не відводить погляд глядачів від важливої теми: остерігайтеся, не існує такого поняття, як миттєві ліки, навіть якщо ваш лікар випише вам рецепт на нього”, — Hollywood Daily.
Читайте також: “П’ять ночей у Фредді”: чи варто дивитися цей фільм
Глядачам фільм сподобався більше ніж кінокритикам
На даний момент відсоток свіжості фільму на Rotten Tomatoes складає всього 24%, а ось відгуки глядачів набагато вищі і становлять 70%, що є хорошим показником. Рейтинг IMDb достатньо високий і становить 6,4 бали. Загалом можна сказати, що глядачам, особливо в Україні, фільм “зайшов”, але є частина аудиторії, яка вважає його нудним.
Про що фільм “Продавці болю”
Чорна комедія заснована на статті Евана Хьюза для The New York Times про Insys. Компанією керував мільярдер Джон Капур, який просував на ринку сильний знеболюючий засіб Subsys. У фільмі Йейтса опіоїдний препарат називається Лонафін, а компанія Zanna. Як і герої “Продавців болю”, Капур та його співробітники змушували лікарів прописувати ліки, що викликають залежність, не лише онкохворим. Сценаристи лише надихнулися статтею Х’юза та реальними подіями: всі імена змінені, а дія з Арізони перенесена до Флориди.
“Продавці болю” – історія опіоїдної кризи без демонстрації кошмарів залежностей. Фільм зосереджується виключно на внутрішній кухні компанії і, звичайно, запаморочливому успіху. До речі, картину кілька разів порівнювали з «Вовком з Уолл-стріт»: авторам радше цікаве піднесення вгору продавців, аніж людські страждання. Якщо взяти до уваги контекст, то така огрішність здається помилковою. Режисери дуже рідко згадують у фільмі і про передозування пацієнтів і не можуть передати масштабу трагедії, яка, здавалося б, має бути в центрі сюжету.